Схилами Пустерталю, Арнталю та Східного Тіролю (січень 2016)

Сервус, лібе Шіфройнде!!!

Тобто, Привіт))

 В січні 2016 року здійснилася чергова задумка, ідея, мрія, - а саме, наша гірськолижна географія була розширена, за рахунок маловідомих, не розкручених, але як показав досвід, прекрасних гірськолижних курортів. Протягом 8 катальних днів нам вдалося доторкнутися кантом своїх лиж, схилів 5 гірськолижних курортів Південного та Східного Тіролю,

а саме:

1. Sextner Dolomiten  - вже вчетверте поспіль.

2. Klausberg

3. Speikboden

4. Kals-Matrei.

5. Lienz

Поїздка пройшла в дещо новому форматі, оскільки 6 днів ми проживали в в Південному Тіролі в м.Сесто, а потім, ще 2 дні в столиці Східного Тіролю - м. Лієнц. В складі нашої команди було 5 файних, позитивно налаштованих козаків, котрі  дещо зголодніли за катанням на прекрасних тірольських схилах)))
Починаючи з 2009 року, маємо сформовану основу, справжнісінького чоловічого гірськолижного клюбу, який постійно доповнюється одним чи кількома яскравими особистостями. Скажу відверто, що дуже комфортно перебувати в такому складі, бо всі вже притерлися, здружилися, і ти знаєш ХУ із ХУ. В складі нашого Клюбу є Мега-Драйвер та Маг Капустняку, Повелитель м'ясних страв та Чарівник пасти Болоньєз, Провідник в світ цифрових та нанотехнологій, "зброєносець Панчо"та видатний танцюрист, а також Мастер-шеф ранкових омлетів, канапок та кави, котрий щоранку витягує всіх до сніданку, а потім перетягує на гірськолижний схил , а далі виконує роль, так званого Бергфюрера. Всі прекрасно знають, коли і як виконувати свою головну роль))))

Тепер перейдемо до катальної частини поїздки.

Регіон Sextner Dolomiten (з сезону 2016/2017 - носить назву 3 Zinnen Dolomiten)

Вже чотири сезони поспіль, наші гірськолижні стежки ведуть нас в Секстнерські Доломіти. Чому?- запитаєте ви. Тиша та спокій, регіон знаходиться в тіні розкрученого Кронплатцу, ідеальне співвідношення ціна-якість, траси на любий смак, катання в Південному Тіролі і Беллуно, ну і Джіро дель Чімме, така собі місцева Селла Ронда. Ідеальне місце для тихого, спокійного, розміреного катання, з шаленними краєвидами Секстнерських Доломіт, та неймовірно смачною, справжньою італійською кухнею в Падолі.

Ранок в Сесто (Sexten), вид на Ротванд (Rotwand)

Підсумовуючи чотирирічний цикл в Сесто, хочу коротко висловити свою, суб'єктивну думку,
щодо катання в регіоні.
Спортсменам та прогресуючим лижникам я би рекомендував катання на Хельмі (Helm) та Ротванді (Rotwand). Трьох-п'ятикілометрові червоні та чорні траси на Хельмі та Ротванді подарують вам масу задоволення та адреналіну.

Вшановуючи історію, нижня станція Ротванд (Rotwand)

Для тихого, сімейного відпочинку й катання з дітками, я рекомедую гору в Інніхені (Innichen), та верх Ротванду. Там справжній дитячий гірськолижний рай, де окрім гірських лиж, можливо з вітерцем промчати на спеціально підготовлених санних трасах. А на верхній станції кабінного підйомнику на Ротванді, ще й погодувати оленів (там знаходиться ферма, котра займається розведенням оленів). Діткам дуже подобається))

Сніговики на Ротванді

Якщо ваш рівень катання, дозволяє впевнено кататись червоними трасами, присвятіть день маршруту Giro Del Cimme, це круговий маршрут, котрий починається на нижній станціїї Хельму у Фіршаху (Vierschach), проходить через Rotwand, далі 5-кілометровий лижний маршрут дорога Юнеско (Unesco Weg) до Кройцберг Пасу (Kreuzbergpass) (не рекомендовано сноубордистам).
В якості саундтреку до Giro del Cimme, я виберу прекрасну пісеньку легендарного Vico Torriani "Zwei Spuren im Sсhnee"

Дорога Юнеско (Unesco Weg)

  Від Кройцберг Пасу, знову 5-кілометровий маршрут (Popera) практично до Падоли (Bagni val Grande).

Bagni val Grande

 5 хв на скі-бусі і ви в Падолі. Рекомендація - затримайтеся в Падолі на 2-3-4-5 годин.  Обов'язково спробуйте місцеву кухню в Скай-барі (Sky Bar), біля нижньої станціїї крісельного підйомника. Це просто свято для поціновувачів справжньої італійскої кухні та кави!!!!

 Вид з тераси Sky Bar в Падолі

                      

  Останнім часом з Падолою в мене  асоціюється пісенька Vico Torriani "Ein Echter Italiano"

Падола (Padola)

Але сплануйте обід до 13-ї години дня, бо з 13:30 до 16:00 Сієста)))) Після 13:30 тільки напої вам зможуть запропонувати. І зробіть 4-5 п'ятикілометрових спуски з верху Коль ля Тенда до нижньої станції витягу в Падолі. Насолодіться вельветом на трасах в другій половині дня)))

Верх Col D'la Tenda

"Безобразіє" на трасах в Падолі по обіді))) І так там завжди))))

І лише потім, насолодившись "безпрєделом" в Падолі))))) повертайтеся на скі-бусі до Ротванду, і, якщо у вас ще залишаться сили, завершіть свій прекрасний день 5-кілометровим спуском з Хельму по трасі №13 (Helmissimo) до місця старту, біля нижньої станції пійомника у Фіршаху.

Хочу відмітити ще одне дуууууже мальовниче місце в 3-км від нижньої станції підйомника в Bad Moos -  це долина Фішляйтенталь (Fishleitental). Неймовірне місце, з ідеалістичним пейзажем Доломітових Альп. Дістатися Фішляйтенталю можливо лише на авто, 3-5 хв від Бад Мус (Bad Moos). Ну дуже рекомендую. У Фішляйтенталю Fishleitental немає гірськолижних трас, лиже тиша та спокій, та траси для бігових лиж. Враження, що ти телепортувався на іншу планету.

Фішляйтенталь (Fishleitental)

2. Схилами Арнталю - Клаусберг (Klausberg) та Шпайкбоден (Speikboden).

Долина Арнталь (Ahrntal) - це кінець італійської географії, крайній північ італійського "чобота". Арнталь - це тупикова долина, яка простягнулася на північ від адміністративного центру Пустерталю м. Брюнек, до хребта Цілертальських Альп. І якби провести умовний тунель під горами, в які впирається Арнталь, то з австрійської сторони тунель вийшов би десь між Майрхофеном та Хінтертуксом. 

В Арнталю, є два чудових гірськолижних курорти - Клаусберг (Klausberg) та Шпайкбоден (Speikboden). Ці курорти перебувають в глибокій тіні свого відомого на весь гірськолижний світ сусіда - Кронплатц (Kronplatz)

 В наших планах було заплановано 2 дні на Арнталь, по одному дню на Клаусберг та Шпайкбоден. Відверто кажучи, плануючи Арнталь, я очікував побачити, такі ж порожні схили як і в Сесто, зважаючи на географічну віддаленість курорту від основних гірськолижних магістралей, в обрамлені традиційно австрійської альпійської архітектури. Що  ж з того вийшло насправді.......)))))

Відразу, вирішено було зайти з далеку, й катнути Клаусберг (Klausberg).

Клаусберг, позиціонує себе як затишний курорт для сімейного відпочинку. Клаусберг вабив мене своїм перепадом висот. Нижня станція підйомника знаходиться  на висоті 1050 метрів, верхня на 2510 метрів над рівнем моря. Практично 1,5 кілометри перепаду. В Клаусбергу 30 кілометрів підготовлених трас. Найдовший спуск від гіпфеля (вершини) до нижньої станції підйомника має довжину - біля 8 кілометрів, це зв'язка трас 8 та 1. Власне, планувалося катнути разів 5 таку зв'язку трас.

Що ми побачили по факту)))))) Перше, що насторожило - паркінг на нижній станції вщент забитий автобусами з німецькими номерами. Купуємо скі-паси, піднімаємося, а там.....ми зустрілися зі шкільними канікулами в Німеччині. Сотні, а може и тисяча школярів, середнього і старшого шкільного віку......Шайзе.... одразу включаємо план підйому на верх. Піднімаємося на 2510, а там вітер, колючий, льодяний, ніби й температура -6, а враження, що -26. Некомфортно, вітряно, ще й купа різних юнге і медхенів, які не дуже добре володіють гірськолижною технікою.  В той момент, я відчув, що в мою спину, думками, влетіло мінімум 4 списи. 

 Після тихого та затишного Сесто, Клаусберг здався, тим місцем, куди варто приїхати, але в інший період часу, наприклад на початку березня. Поясню чому. По-перше - не буде канікул, відповідно, буде затишно, по-друге - Клаусберг має північно-західну орієнтацію, тобто, в першій половині зими, сонця там, практично немає, саме тому, в грудні, можна провести в Клаусбергу недільку за 200 Євро зі скі-пасом і проживанням в апартаментах. Ті, кому вдалося катнути Клаусберг в грудні, пишуть, що такого темного (в плані сонячного освітлення місця), ще варто добряче пошукати в Альпах. Так було й в наш день. Ніби й день сонячний, і ти бачиш те сонце, але на протилежній стороні долини, а в самому Клаусбергу темно й холодно. Одним словом - Клаусберг - темна сторона долини Арнталь. Але, там буде дуже кльово в березні, на наші шкільні канікули, там 100% буде багато сонця, і завдяки своїй північно-західній орієнтації, там будуть прекрасні траси. 

Клаусберг (Klausberg)

Шпайкбоден (Speikboden) - світла сторона долини Арнталь. 

Близько 12-ї години дня, ми переїхали в Шпайкбоден. Пейзажі Арнталю зачаровували, виїхавши з Клаусбергу, ми одразу попали в залиту сонцем долину. Гірськолижний курорт Шпайкбоден має 39 км підготовлених трас, нижня станція розташована на висоті 990 метрів, верхня 2400. Вертикальний перепад 1410 метрів. Довжина спуску від верхньої до нижньої станції 8 км. 

Вид на долину Арнталь з верхньої станції Шпайкбодену.

Що можна сказати, про катання в Шпайкбодені. Це місце, куди хочеться повертатися!!!! Дуже широко, просторо, з різноманітним рельєфом і прекрасними пейзажами. Піднявшись на верхню станцію витягів  № 3 та № 5, спочатку перехоплює подих від пейзажів, а потім включаєш повний газ, і починаєш карвінгову феєрію.  Схили не просто широкі, а дууууууже широкі, особливо в верхній частнини гори. Спуск в долину чомусь на карті трас позначено чорним кольором, чому, мені не зрозуміло, особливо крутих ділянок помічено не було.

За 5 бальною шкалою, ставлю Шпайкбодену 5+!!!!! Місце без понтів, але подарує вам масу задоволення. Порада, піднявшись на верхню станцію підйомника №5, затримайтесь на каву, чи обід в ресторації поруч з підйомником. З таким видом, котрий відкривається з тераси ресторану, можна засинати та просинатися)))

Вид на Кронплатц, Альта Бадію, Секстнерські Доломіти

Доречі, Шпайкбоден - батькіщина відомого гірськолижника - Крістофа Іннерхофера, чемпіона Олімпійських ігор і Чемпіона світу в швидкісних дисциплінах. І не дивно, маючи такі поля для  тренувань як в Шпайкбодені, та бажання перемагати, не гріх й стати Кращим серед Кращих.

Іннерхофер, зустрічає всіх гостей, на нижній станцїї підйомника в Шпайкбодені. Одразу вказуючи гостям, хто тут Господар))

Напружений гірськолижний день закінчили в аквацентрі Cron 4 у Райшаху.
Зграї потрібен був релакс, після 5 днів катання. Хочу відмітити сауни в комплексі в Kron 4, зрозуміло, що їх там з десяток різних, з температурами від 40 до 95 градусів по Цельсію. Але такого Ауфгусу (організованого сеансу паріння) у фінській сауні як в  Kron 4, я ще не зустрічав. Сауна біля 100 кв метрів, до визначеного часу заповнюється людьми, в 17:00 зачиняються двері, практично гасне світло, включається лише неонова підсвітка, саундтрек Purple Rain у виконанні Prince, ведучий виходить закутаним в білий рушник, і протягом 20 хвилин розганяє пар, так що вуха закручуються. Але це все змахує, на театр одного актора, дуже гарно, красиво, видовищно й дуууууже спекотно))))) Пар добирається до всіх кісточок.

І ще одна фішка у Kron 4, це маленькі будиночки зі зрубу, з лежаком з сіном та одіялком на одну персону. Зроблено задля того, щоби гості аква-комплексу, могли отримати шматочок свого особистого простору, та відпочити, наприклад, після Ауфгусу))) Саме за ці будиночки, я в своєму особистому рейтингу Аква-комплексів в Альпах, ставлю Kron 4, на 1 місце. Респект.

В завершальній частині нашої поїздки запловано було 3 дні присвятити гірськолижним курортам Східного Тіролю (Ost Tirol). По однму дню на Sillian, Kals-Matrei та Lienz.  Однак, оскільки, через свою південну орієнтацію схилів, в Сіліані лише частково були відкриті траси, було вирішено день Сіліана присвятити катанню в Секстнерських Доломітах, а крайніх два дні поїздки відкатати Kals-Matrei та Лієнц.

Кальс-Матрай (Kals-Matrei)

За 20 км на північ від столиці Східного Тіролю, м. Лієнц, розташований гірськолижний курорт

Кальс-Матрай (Kals-Matrei), пропонує своїм гостям 41 км підготовлених трас. Позиціонується як сімейний курорт, та однією з фішок курорту є катання з видом на найвищу гору Австрії Гроссгльокнер (3798м). Нижня станція підйомників розташована на висоті 980 м. над рівнем моря, верхня на гіпфелі гори Cimaross 2621м. 

Карта трас

Які враження від курорту залишилися у нас. В Кальс-Матраї переважає, червоне катання, причому, справжнє таке, червоне, місцями, здалося, що шкодували чорної фарби для маркування трас. Траси досить цікаві з різноманітним рельєфом, але в наш день, дуже шкутильгала підготовка трас, що для Австрії, як правило, не характерно. Однак причина того не в недбалості, а в малій кількості опадів в першій половині зими сезону 2015/2016. Дуже часто стан трасс змінювався він гарного, до розбитого в горби, а під горбами жорстка льодяна основа трас. Одним словом, ніби й страва гарна, але розумієш, що могло би й краще бути.
Траси на сторону Матраю, все-таки, в основному для лижників підготовлених. Для сімейного, тихого й спокійного катання, більше пасуватимуть траси в районі Кальсу.

 Перлиною регіону є комплекс Adler Lounge, на гіпфелі гори Cimaross (2621м).

 Це, здається, 5-поверховий надсучасний комплекс, з ресторанами, тересами, магазином та прокатом лиж.З тераси Adler Lounge відкривається величний вид на 60 трьохтисячників, головним з яких є Гроссгльокнер (3798м)

Вид на  гору Гроссгльокнер з тераси Adler Lounge

Ще один цікавий факт, що курорт Каль-Матрай, як і ще 7 гірськолижних курортів в Східному Тіролі, Карінтії, та в Тірольскому Ціллєрталі належать родині Шульц. кому цікаво, ось лінк,
на структуру власноті сім'ї Шульц. http://www.schultz-ski.at/ski-resorts/
По розміру бізнесу - це, напевно, з 20 Буковелів, а може й більше)))))))))

І, в завершальний катальний день нашої поїздки, було заплановано катання в м. Лієнц (Lienz).

Лієнц - адміністативна столиця Сх.Тіролю. Місто сонця, ворота в Доломітові Альпи.
В плані гірських лиж, Лієнц пропонує 2 зони катання Цеттерсфельд (Zettersfeld) та Хохштайн (Ноchstein).

Одразу скажу, що легендарний Хохштайн, ми не змогли покатати, оскільки, через відсутність снігу, траси на Хохштайні були закриті. На Хохштайні, раз в два роки, по парним рокам, одразу після Нового Року, проводять Етап Кубку Світу з гірських лиж у жінок.
 Цетерсфельд - пропонує тихе, спокійне, сімейне катання, один з кращих сімейних курортів.
Це такий, своєрідний, балкон на Лієнцом. На Цетерсфельді панує надзвичайно розслабляюча, домашня атмосфера. На Цетерсфельді з десяток трас, в основному синьо-червоних. Якщо, ви не звикли напрягатися, хочете спокою, з гарними видами, сміливо їдьте на Цетерсфельд.

Вид на Лієнц та Хохштайн (Hochstein)

Цеттерсфельд (Zettersfeld)

Загалом, катання в Ост Тіролі залишило досить приємний післясмак. В Ост Тіролі ви точно не зустрінете об'єднаних зон катання на сотні кілометрів. Основні туристичні потоки осідають або в Тіролі в районі Інсбрука, або в Зальцбургланді, або йдуть далі на південь, в Доломіти.
 Але, якщо вам потрібна автентична атмосфера, тихий та спокійний сімейний відпочинок, низькі ціни на розміщення та їжу в ресторанах на горі, тоді спробуйте Ост Тіроль. Сім'ї можуть кататися в Лієнці чи Кальсі, якщо ж ви хочете адреналіну, тоді Матрай, або Хохштайн в Лієнці, а ще є Сіліан. При бажанні, можна й в Секстнерські Доломіти поїхати, 50 хв на авто від Лієнцу і ви вже на нижній станції у Фіршаху. Або близько години їзди на авто до льодовика Мьольталь. З туристів, на схилах Ост Тіролю, було помічено багато чехів та словенців, ну й, зрозуміло, місцевих мешканців. Поки, для нас, Ост Тіроль, це практично нерозвідана земля,
котра має свій шарм та родзинку.

Дякую за увагу))))) Й поїхав далі)))
З повагою, ваш Lichti))))

Зюдтірольські канікули - або Dreams Come True

Hallo, Leute!!!!!!!  Тобто всім привіт!!!)))

Звершилось, щоправда вже більше місяця тому, але саме завдяки спілкуванню з вами, мої Друзі, я вирішив написати звіт про Зюдтірольські канікули, що відбулися наприкінці січня 2015 року. Багато з вас знає як не просто творити звіти в цей складний для всіх нас з вами час.
В голові крутиться багато думок та ідей, а рука не піднімається писати. Ну дуже хочу, та й всі ми хочемо, миру, спокою та процвітання нашій Україні.
Отже, поїхали.
За звичкою, почну з саундреку до поїздки. Вважаю, що найбільш повноцінно водобразить всю красу, феєрію та різномаїття поїздки,  трек

The White Stripes x Beastie Boys - It's True That It's Intergalactic (Telmini Bootleg

Дати поїздки - 23.01.2015-01.02.015.

Генеральна локація - Sextner Dolomiten (Південний Тіроль) та королева Доломітових Альп - Cortina D'ampezzo (Венето, Італія).
 Чому саме ці місця були вибрані?

 З регіоном  Sextner Dolomiten я  познайомився, та закохався в цю місцевість в грудні 2013 року, коли базуючись на Кронплац, ми з друзями в  один прекрасний день привідкрили для себе цей невеличкий, проте надзвичайно комфортний куточок Альп, який, поки що, знаходиться в тіні більш іменитого свого сусіда Kronplatz. І скажу вам відверто, я хочу, щоби Sextner Dolomiten, максимально довго залишався в тіні Кронплац. В Сесто все дууууууууже по-домашньому, там надзвичайно комфортно і затишно. Одним словом, якщо вам захочеться поїхати десь подалі від розкручених та пафосних гірськолижних курортів, тоді вам в Сесто. При цьому в плані катання регіон дуже кльовий, загалом в Сесто з'єдано єдиною системою підйомників близько 70 км трас. Ще близько 30 км не зв'язані в єдину систему підйомників.
 29 листопада 2014 року відбулася знакова подія в житті регіону, було з'єднано дві гори регіону Helm та Rotwand. Задля цього зюдтірольці побудували два нові підйомники Stiergarten  та Drei Zinnen, та дві нові траси №40 та 41. Також 14 грудня 2014 року, відкрилося залізничне сполучення між горою всіх гір Kronplatz та горою Helm (регіон Sextner Dolomiten). Саме з 14.12.2014 стало можливим, не знімаючи лижних черевиків, сісти в 50 метрах від  нижньої станції кабінного  підйомника  Helm у Фіршаху на Пустертальський Експрес (для лижників він безкоштовний) і через 30 хв вийти з поїзда на нижню станцію підйомника на Kronplatz. Таким чином, для гостей долини Пустерталь в Південному Тіролі, відкриваєть 2 об'єднані зони катання, з загальною довжино трас близько 200км!!!

Cortina D'ampezzo - її називають Королевою Доломітових Альп. Єдиний італійcький курорт, що в ходить в список Best of the Alps. Місце проведення Зимової олімпіади в далекому вже 1956 році. Одного разу, спілкуючись з австрійцем, той сказав,- якщо хочеш побачити всю красу Доломіт - поїдь в Кортіну. Скажу відверто. Кортіна мені снилася!!! Снилася три роки поспіль. Іноді, засипаючи під акомпонемент ціллертальських музикантів (це особлива стадія сніготоксикозу в мене, часом находить, як правило, за місяць-два до початку гірськолижного сезону), мені сниться Кортіна. Кортіна сонячна, з шаленими видами на долину та навколишні гори. Під час попередніх поїздок в Доломіти, ми все ніяк не могли попасти в Кортіну. Весь час щось не складалося, постійно відкладали на наступний раз. І цей раз настав. Про Кортіну скажу коротко - вона дійсно КОРОЛЕВА ДОЛОМІТОВИХ АЛЬП. Але про це згодом.

Учасники поїздки:
Олі - на фото  зверху праворуч - відповідальний за колеса, сезонний врожай чорничної наливки, та капустняк))))
Експі - на фото внизу праворуч - цей Cіньйор - король пасти Болоньєз, вона в його виконанні - просто розкішна, також він відповідальний за м'ясний цех))))
Ліхті - на фото ліворуч - відповідальний за сніданок, та бутерброди на горі, головний організатор та ідеолог, керівник департаменту  міжнародних відносин. Одним словом Бергфюрер (той хто веде в горах) цієї компанії)))

Дорога - Маршрут, що вже став звичним для нас, мав такий вигляд:
Київ-Рівне-Устилуг-Кєльце-Забже-Оломоуц-Брно-Відень-Грац-Клагенфурт-Філлах-Фіршах.
І в зворотньому напрямку так само. Маршрут дещо нестандартний, я маю на увазі польський його участок, але паньству потрібно було зробити деякі добрі справи в Польщі))) Також в Польщі здійснили деякі закупки продуктами. А взагалі, зважаючи на ціни в перерахунку на гривню, в цей раз відсотків 70 продуктів ми везли з собою з України. І скажу вам, що ця модель ведення домашнього господарства під час гірськолижної відпустки в нових економічних умовах, має право на існування)))
Не можу не поділитися з вами деякими фото зробленими в дорозі.
Поляки в закладах громадського харчування пригощають своїх гостей безкоштовними яблуками, "щоб Таварісчу Х...лу поперек горла стало")))

А одразу, переступивши поріг моєї любимої Австрії, (якби ви тільки чули, як я вітався з австрійською землею, скільки було емоцій, радощів та експресії в моєму Grüß Gott, Österreich!) нас зустріла переможниця (чи переможець.... як кому подобається) Євробачення 2014 Кончита Вурст, а точніше її пам'ятник)))

Проживання - вперше, ключовим фактором відносно дати поїздки,  була не якась певна подія, день народження, чи ще щось, а наявність вільних місць саме  в цих апартаментах. Тобто шукали  апартаменти в максимальній близькості до підйомників, за абсолютно розумні гроші, по-суті, економ-варіант, враховуючи курс гривні до євро. І таки знайшли.

Вид з вікна апартаментів))))))

 вид з вікна апартаментів 2))))

Катальна частина поїздки.
ЇЇ розділю на дві частини. Перша частина - регіон Sextner Dolomiten

.

Карта трас:

В Сесто з 6 катальних днів ми відкатали 4 дні. Хоча з самого початку планували 3 дні в Сесто і 3 дні в Кортіна Д'ампеццо. Проте, моїх друзів так вразив регіон Секстнер Доломітен, що вже до кінця першого дня катання, Олі сказав:

- Знаєш, по-моєму, це найкраще місце з усіх де ми катались ( а з 2009 року ми відвідали близько 15 гірськолижних курортів в Австріїї і Італії).

А тепер поясню чому. День ми завжди починали з розігріву, що це значить, це 2-3 спуски по трассі №13, червона, 4,7 км довжиною, що йде з верхньої до нижньої станції кабінного підйомника на горі Хельм. Це моя улюблена траса в Доломітах, місце проведення гонки серед любителів Хельміссімо, котра проводиться щороку в другій половині березня. Далі катались на самому верху гори Хельм, а потім переїжджали в бік нової зв'язки трасс на Stiergarten.  А далі спускаємося до підніжжя гори Rotwand. Хочу сказати кілька слів про нову зв'язку Helm-Rotwand, вийшло здорово, в основному червоно, місцями дууууже червоно і майже чорно. Ці дві нові траси Stiergaten №40 та Drei Zinnen №41, гарантовано подарують вам немаленьку дозу адреналіну. 

Вид з вершини Stiergarten на долину Pustertal

Початок траси №40 Stiergarten

Вид на Rotwand

Тепер кілька слів про гору Rotwand. Це з однієї сторони місце ідеальне для сімейного відпочинку. Сонячне плато в районі верхньої станції кабінного підйомника, кілька зручних та комфортабельних ресторацій, 5 кілометрова санна траса, ферма з оленями, та величезні сніговики до 8 метрів в гору, притягують в це місце купу сімей з маленькими дітками.

Сніговики на Rotwand

 З іншої сторони, бажаючим, відірватися на лижах, Ротванд подарує кілька червоних спусків, №3 має довжину 4 кілометри, прекрасний червоно-синій спуск. Також, саме на горі Ротванд знаходиться найкрутіша чорна траса в Італії, траса №3 Holzreise. В другій половині траси Holzreise 2, кут нахилу складає 72%, точно так як і на трасі Пікулін на Кроплац. Але чомусь саме трасу  Holzreise 2, вважають найкрутішою в Італії. Запитаєте, чи з'їжджали? - Звісно, що так))) Запитаєте, чи отримали масу задоволення - звісно, що ні))) Так, на Holzreise жорстко, круто, але траса для експертів, а ми -  любителі-туристи))) Однак, галочку на Holzreise поставили.

Rotwand

Їдемо далі. А далі з верхньої станції Ротванд, через бугель №5, ми виїжджаємо на трасу №1, Unesco Skiweg (лижна дорога Юнеско), довжиною 4720 метрів, що проходить через природній парк Drei Zinnen. Ну дуже мальовнича, і місцями дуже плоска дорога, що проходить крізь віковий кедровий ліс. Повітря в цьому місці потрібно ковтати жадібними ковтками, набирати в кишені, термоси і рюкзаки!!! Рекомендовано для сімей з дітьми, і для тих хто хоче відпрацювати нижню стійку на гірських лижах, оскільки саме в нижній стійці вам прийдеться їхати 90% часу. 

Місцями, на цій трасі трапляються сліди Білої війни, що рівно 100 років тому точилася між Австрією та Італією. Війни, в якій не було переможця....

Траса №1, дорога Юнеско, закінчується на перевалі Kreuzbergpass, що, по-суті, є кордоном між Зюдтіролем та регіоном Венето. 

На самому перевалі Kreuzbergpass, є Sporthotel та червона, широченна траса №2 під назвою Marc Girardelli , на якій тренуються, в основному, спортсмени.

Перевал, є історичним кордоном між двома світами та культурами - південним латинським світом та північним, чи якщо можна так сказати нордичним, германським світом.

Далі з перевалу вліво, на південь,  на нас чекає ще один спуск довжиною 5180 метрів, траса №II, що має мелодійну назву Popera))) І одного разу, одна німкеня мені влаштувала на  цій трасі справжню "поперу". Оскільки ця траса, це переважно вузька лісова дорога, але дещо крутіша та жвавіша від траси №1 дороги Юнеско,  то під час одного з спусків, цією трасою, німкеня стала поперед мене. Я тільки хочу її обійти зліва, вона вліво, я вправо - вона вправо, і так разів з 10 чи 15 за час спуску. В якийсь момент я зрозумів, що це вона робить спеціально. Я вже до неї  навіть на вістань витягнутої руки (палки) наближався, а вона все ніяк не хоче прибрати свою поперу з очей моїх))))) Нарешті, на фінальній зовсім плоскій прямій частині, що має довжину десь метрів 400, я, завдяки кращому накату, та більш аеродинамічній стійці, обійшов ту фрау "поперу" - Gott sei Dank!!!!

Фінішний викат траси Popera

Потім, короткий 5-хв переїзд на скі-бусі в Padola район Val Comelico. Як правило, до Падоли ми доїжджали о 12:15-12:30. І тут, на всіх фанатів карвінгу, пустих трас, вельвету зранку і до закриття підйомників, чекає справжнісінький Para-Para-PARADISE. Падола, це місце, де твоїй появі, чувачок, котрий працює на нижній станції кріселки, радіє як рідному сину, якого не бачив кілька років. Постійно вітається, проводжає радісним поглядом твоє крісло вверх. І тихенько про себе промовляє:

 - Це все для тебе, мій Король, - наслоджуйся, будь справжнім володарем, в королівстві вельвету та карвінгу, на порожніх трасах. Падола, варта того, щоби до неї їхати 2-3 години. В Падолі,  обабіч траси, ми завжди робили собі обід, зі своми бутербродами та термосом. І якщо, протягом, 20-30хв. обіду, проїжджало чоловік з десять повз нас, це вже вважалося великим рухом на трасі)))) В Падолі 11 км трас, катання в основному червоно-чорне. Нашою улюбленою трасою стала червона траса № 50, з верхньої станції крісельного підйомника до низу, довжиною 4497 метрів. Бон тоном, вважали зробити 3-4 спуски по цій трасі.

Padola

Як зауважив Олі, на четвертий день нашого катання в Падолі, що мабуть, якщо ми ще й завтра приїдемо, то чувак, на нижній станції підйомника буде просити когось із нас піти до нього за кума)))) настільки там все було  сердечно та мило.

Далі, як правило, о 14:15, чи 14:40 ми сідали на скі-бус, котрий близько 20-25 хв віз нас до підніжжя Ротванд. З Ротванду через підйомник та трасу №40 Stiergarten, та чорну трасу №11 ми приіжджали до нижньої станції гондольного підйомника на Хельм. І на завершення гірськолижного дня, нас чекав спуск по улюбеній червоній трасі №13 практично до порогу наших апартаментів. Ще 100 метрів пішки, і ми виснажені, але задоволені, з посмішками на обличчі та іскорками в очах поверталися додому.

Таким чином, за нашу поїздку ми 4 рази зробили "кругосвітню подорож" по маршруту “Giro delle Cime”!  довжиною 34 км, та перепадом висоти 5600 метрів. А з врахуванням того, що деякі траси, ми повторювали за день по 2-4 рази, то й відповідно наїжджали ми за день в районі 45-50 км та по 7-8 км перепаду висоти.  Маршрут "Girro delle Cimme" це така собі Селла Ронда, але менш розкручена, тому й відповідно людей на цьому маршруті, часто-густо, обмаль. Власне, саме такого катання ми й прагнули.

Частина друга – її величність Кортіна Д’ампеццо.

Від наших апартаментів у Фіршаху до Кортіни було близько 40 км.

В Кортіні є 3 зони катання (загалом 120 км трас), які не зв’язані між собою в єдину систему :
1.       Cinque Torrі-Lagazoi, знаходиться в 10 км вище Кортіни в сторону  Passo Falzarego.
2.       Tofana-Olimpia.
3.       Faloria-Monte Cristalo.

Зони Faloria та Tofana знаходяться безпосередньо над Кортіною, одна навпроти одної,

Як кажуть, підеш наліво, в Тофану попадеш, підеш направо в Фалорію попадеш, підеш прямо, через 10 км в Чінкве Торрі попадеш)))

Наші пляни були наступними:

Перший день   - Cinque Torrі-Lagazoi, день другий – Tofana-Olimpia, ну і на десерт, в третій день - Faloria-Monte Cristalo. Проте одразу зазначу, що десерт ми залишили на наступну поїздку, оскільки в той день, пішов сніг, і було прийнято рішення залишитися вдома в Сесто.

Несамовиті види супроводжують гостей в Доломітах скрізь, але, по-особливому, краса Доломітових Альп відкривається в районі Кортіни. В містечку Тоблах, дорога з Пустерталлєрштрассе звертає наліво, в бік Кортіни, і проходить між гігантськими скалами та засніженими вершинами трьохтисячників. 

Праворуч озеро Тоблах,

 ліворуч, оку туриста покажуть свій профіль легендарні Drei Zinnen. Ще 15-20 км їзди з відкритим ротом, думками про якийсь магічний квітковий  сад, що втілений в скальному образі Доломітових Альп, фразами – «дивись-дивись, - а ти бачив….йоптіть – клас!!!!...»

  - і нас вітає Кортіна Д'ампеццо.

Кортіна нас зустріла в перший день сонечком в долині, і досить сильним вітром по верхах на висоті 2500-2700 метрів.

Отже, в перший день ми почали знайомство з Кортіною з  зони катання Cinque Torrі-Lagazoi. В  Cinque Torrі-Lagazoi гостям, котрі хочуть в  максимально повному об’ємі ознайомитися з зоною катання  пропонують  кільцевий маршрут  «Super 8». Він проходить через всі ключові вершини та перенвали цієї місцевості:

 Сol Gallina – Cinque Torri –Nuvolau-Fedare-Averau- Passo Falzarego – Lagazoi.

Мої враження від району катання Cinque Torrі-Lagazoi - надзвичайно комфортний та тихий  регіон,  для спокійного сімейного катання в стилі Lounge, з шаленими видами, та рядом старих кріселок, котрі з 70х років 20 століття багато кого та чого побачили)))) але види та атмосфера абсолютного спокою, нівелюють цей незначний мінус, а як на мене, оптиміста по-життю, добавляють шарму району Cinque Torrі-Lagazoi.

Сам маршрут  «Super 8» можна спокійно проїхати за 2 години без зупинок, але пейзажі там такі, що зробити це нереально, в перший візит до регіону.

 Cinque Torri

І окремо хочу виділити трасу з вершини гори Lagazoi в Арментаролу (регіон Альта Бадія) , що має 8,5 км довжини. В одному з путівників, я прочитав, що це наймальовничіша траса в Доломітах. І я це підтверджую, особливо в наш день, коли на вершині Лагацой був досить сильний вітер, та не дуже хороша видимість, а вже через кілька кіломерів траси, Доломіти ніби нас прийняли в своє лоно, взяли в свої обійми, захистили від вітру та непогоди, та розкрили свою красу. Надзвичайні відчуття.

Особисто в мене, виникло бажання, одного разу, зустріти тут світанок, побачити цей момент коли перші промінці ранкового сонця відкривають твоєму оку всю красу та велич цієї місцевості. Особливе, та унікальне, в енергетичному плані місце.

 В кінці траси, біля культової Refuggio  Scotoni, маємо три варіанти повернення в Кортіну, - одразу на скі-бусі, або 2 км коньковим ходом до Арментароли і далі на скі-бусі, або скористатися унікальною послугою місцевих перевізників, котрі пропонують за 2 євро, конне таксі(фото). Тобто до саней, котрі тягне коник, прив’язують дві мотузки, за які тримаються лижники. Таким чином, за один рейс, коник перевозить до Арментароли 50 лижників, і робить багатшим свого господаря на 100 Євро))) 

А вже від Арментароли до Кортіни, за 6 євро з особи, скі-буси, та скі-мікроавтобуси, за 15 хв доставляють лижників до Пассо Фальцарего.

День другий – район катання Olimpia-Tofana. (карта трас)

Погода – ідеал. О 10-ій ранку на горі -15, в обід в низу +1, сонце, жодної хмарки, та абсолютний штиль.

Зона катання Olimpia-Tofana  розміщена праворуч від Кортіни.  Як на мене, це те  місце, що пропонує катання на всі смаки. Абсолютно погоджусь з оцінкою авторитетного порталу Skiresort.de, котрий поставив  Кортіні «5» по п’ятибальній шкалі оцінювання за різноманіття трас. 

Тут кожен знайде собі катання до смаку, і професіонал в районі Тофана –Ра Валлєс, та по верхам Олімпії, де переважають червоно-чорні траси, і прогресуючі лижники, котрі знайдуть собі траси в середній частині зони катання в районі  катання, і сім’ї з маленькими дітками, котрим буде дууже комфортно на синіх трасах в районі Socrepes. Такої гармонійної зони катання  в плані пропопозиції та правильного розташування цих трас я ще не зустрічав. Внизу дітки та початківці,в середині прогресуючі, і ті кому до вподоби спокійне катання, по синьо-червоним трасам. А по верхам - ельдорадо для професіоналів та екстрималів, де переважає червоно-чорне катання. Олімпія-Тофана, це якраз той рідкий випадок, що чим вище в гору, тим складніші траси. Є звісно й по верхам сині траси, проте їх не так багато як в нижній частині.

Ra Valles-Tofana - просто фантастичні види!!!!

Одне з культових місць регіону, траса - Олімпія. Траса, де в 1956 році в рамках Зимової Олімпіади, проходили змагання по гірським лижам. А тепер щороку, на трасі Олімпія, проходять змагання зі швидкісного спуску у жінок. Олімпія, напевно, наймальовничіша траса жіночого Кубку Світу, траса котра в верхній частині проходить між двох скал, по-суті, це єдине місце на трасі, що має нахил 60%, далі це абсолютно комфортна червона траса.

До речі, ми були на Олімпії через 9 днів після етапу КС. Стан траси в верхній частині між скал – бетон. Тому, ті лижники у котрих канти були в не найкращому стані, мали певні проблеми зі спуском. Більш за все здивувало, коли в кінці дня, в той час, коли вона вже була розкатана до абсолютного льоду, на Олімпії тренувалися  5-річні майбутні олімпійці.

Також хочу розповісти, про систему позначення трас в Кортіні. По-моєму, до такої «геніальної чи генітальної ідеї» могли додуматися тільки італійці. Справа в тому, що на карті, траси позначено по-людські, синім, червоним та чорним кольором, а також вказана нумерація трас. А на самих трасах, вказано лиже назву траси……і все….. 

Добре, коли ти катаєшся в Кортіні не перший і навіть не третій чи п’ятий раз, а катаєшся постійно. Тоді напевне і проблем з орієнтацією на місцевості не буде. Але, коли ти в Кортіні вперше, це просто швах…..  Виникає хронічний синдром топографічного кретинізму. Таким чином, ми кілька разів поспіль попали на чорні траси,і в якийсь момент Експі запитав: - А тут є ще якісь траси окрім чорних))))) після чого жадібно випив грам 150 чорничної настоянки.

А з чорних трас, я би виділив трасу, перехід з району Ра Валлєс- Тофана, в район Олімпії. В моєму рейтингу вона входить до трійки найкрутіших трас разом з трасою Piculin на Кронплац та трасою Holzreise2  в Сесто. Добре, що ця трасса має південну експозицію, і її круті участки, а їх там є три і йдуть вони один за одним  не були бетоном.

Вид на Nuvolau

Tofana

І, щодо підйомників в Кортіні - тут ви знайдете підйомники на любий смак, і вагончик 1974 року виробництва Swoboda, що витягує з Кортіни в район Ра Валлєс, і кілька стареньких двокріселок, але зустрінете і сучасні 4 та 8 містні підйомники. А повільний хід стареньких кріселок скрасять навколишні пейзажі.

Кортіна – вона велична, вона по-королівськи красива. В моїй свідомості, Кортіна стала таким світлим образом)))) місцем, яке асоціюється з катанням на будь-який смак, місцем, в якому, кожний знайде щось собі до душі, і літня бабця в розкішній шубі на сонячній терасі ресторації, неспішно попиваючи бокал білого вина , і жіночка середніх років, в хутровій шапці, що шкребеться по бетону Олімпіїї, і малеча, що катає траси та стрибає по горбочкам  в районі Socrepes  та Pocol, та й чемпіони світу та Олімпійських Ігор зі швидкісного спуску на трасах Олімпії, знайдеться місце і фрі-райдерам - екстремалам, та любителям скі-туру. І ми там знайшли свій куточок. Кортіна - фантастичне місце!!!!!

Дорога додому пройшла гарно, швидко та комфортно. Транзитна ночівка в Польщі - ось ми вже й вдома))))

Дай Боже Україні миру, спокою, достатку й процвітання.

Друзі, дякую, що надихнули на написання звіту.

21.03.2015 року                                                                                                        Lichti)))))