Grüße aus Planet Planai!

Привіт з Планети Планай! 

Hubert von Goisern - Heast as net (live)
  Ідея зимового відпочинку в горах з дітьми бентежила мою свідомість практично від народження наших дітей. Для реалізаціє своєї мети потрібно було лише дві речі - час - щоби дітки підросли, та гроші - щоби татко був спроможним реалізувати фінансову складову своєї мрії. І ось - час вже підійшов, з грошима також все гаразд - гайда!

Нашій зимовій поїздці в Шладмінг передувала поїздка на 4 дні в ці ж краї на початку вересня 2011 року. Нам так сподобалося в горах влітку, що вже десь на 2-й годині нашого перебування в Шладмінгу, Мама задала Татку питання - тут так класно, -  а чому ми приїхали сюди на такий короткий термін? 

З того моменту, ідеї щодо майбутнього відпочинку взимку, були розкладені в моїй голові  по поличкам.

Дійові особи:

Яна - 5 років - серйозна та амбіційна особа, що любить, як і всі дітки, побалуватися!

Павло - 3 роки - 300% позитивна особа - як потім виявилося....- він з планети Planai!

Наша Мама - найкраща Мама на Землі.

Тато - він же Абрамовіч, він же головний ідеолог та організатор.

 Напередодні:

Так все починалося

Дорога:

Відстань між Києвом та Шладмінгом складає близько 1700 км.

Вирішено було пройти її наступним чином:

Татко виїжджає на авто в четвер 26.01. з Києва і їде до Катовіце, а точніше до Orzesze (30 км від Катовіце). В Orzesze проживають наші друзі Лукаш та Міхалінка, які вже тривалий час кличуть до себе в гості. Відстань між Києвом і Ожешє близько 1000 км.

Мама з дітками в п'ятницю 27 січня о 6-їй ранку вилітають літаком WizzAir до Катовіце.

День 1-й - четвер 26.01.2012

О 5-ій ранку 26.01.2012 року Татко на легендарному Аурісі відправляється в свій вже 6-й альпійській вояж. 

Маршрут: Київ-Сарни-Ковель- Володимир-Волинській - Устилуг - Замосць - Ржешув - Краків - Катовіце - Ожеше. 1000 км.

 Приємно порадувала варшавка якістю траси, та практично повною відсутністю авто, хоча місцями була ожеледиця, а температура за бортом -18))))) Гарна кава в Сарнах і ось близько 11-ї години, я вже в Володимирі-Волинському, за 15 км від кордону з Польщею.

Тут на мене очікував теплий та радісний прийом сім'ї мого друга Віталія (він же Трагло), розкішний обід, гарна кава. Але потрібно вирушати далі. Завдяки зв'язкам друзів, я швидко та без проблем проходжу українську частину прикордонного переходу, а далі загальна черга на польській стороні переходу, загалом біля 2-ох годин.

-Куди пан єдже? Нех пан бокс на даху отвєра, цо там? - нарти, бути... - добра, щаслівєй дрогі для пана!

 І ось Польща, відстань до Ожеше близько 500 км., швидкість -50-70 км за годину, спочатку їхав дотримуючись всіх знаків, друзі попередили, що у поляків в прикордонних районах дуже багато поліції з радарами, часто сідають на хвіст і стріляють радаром в спину. Далі від Замосця, коли стемніло, їхав в загальному потоці.

Два слова про дороги Польщі, в основному рівні, гарні, почищені від снігу, але вузькі, з досить насиченим трафіком. Середня швидкість до виїзду на автобан біля Кракова - 50 км/год. А вже від Кракова все просто супер. І ось близько 22-ї  години по Варшаві, мене вже зустрічає Лукаш на порозі свого будинку. Ура - я це зробив!!!! 1000 км за добу, знадобилося близько 18 годин часу. Зрозуміло, що наші брати поляки, такі ж гостинні як і ми, і на мене чекала розкішна вечеря у виконанні Михалінки, та посиденьки до пізна в приємних розмовах. Міцний та здоровий сон .

День 2-й. п'ятниця 27.01.2012
Маршрут: Ожеше-Пижовіце (аеропорт Катовіце) - Бєльсько-Бяла (ТЦ Ашан)- Оломоуц-Брно-Відень.  470 км.

Підйом о 5-їй ранку по Варшаві. Кава, бутерброди, за вікном -14)))). О 7-ій ранку я маю бути в аеропорту Катовіце, що знаходиться в Пижовіцах. Відстань від Ожеше 70 км.

30-хвилинне очікування в зоні зустрічі прибуваючих в аеропорту, і ось, на сцену виходять найголовніші герої, заради яких і організована поїздка, - Яна, Паша і наша Мама. За 80 км  від аеропорту і 1,5 години їзди, з врахуванням ранкових пробок на Шльонску, знаходиться місто Бельско-Бяла. Ще в вересні ми відкрили для себе поруч з автобаном торгівельну зону Бельско-Бялої, з її супермаркетами, безкоштовними дитячими майданчиками, досить гарним і різноманітним фудкортом, а також заправкою "Ашан", на якій бензин дещо дешевший ніж на автобанах. Поки дітки бавляться на дитячому майданчику, татко закуповується необхідними продуктами та танкує бак до повного, відносно недорогими польським ашанівським паливом.

Далі дорога на Відень. Виїхали десь о 12-їй з Бельско-Бялої і близько 5-ї вечора, ми вже відкривали двері свого номеру в готелі Suite Novotel Wienna Messe. Вартість 79 евро за номер для 4-х осіб, стоянка авто коштувала 12 евро в підземному паркінгу.

 Номер готелю здивував архітектурними рішеннями в плані максимально ефективного використання площі номеру. Суть в тому, що ми замовляли номер на 4-х осіб, і в описі номеру було сказано, що в номері 4 ліжка. Відкривши двері номеру, ми бачимо одне велике двоспальне ліжко і одне односпальне і все.... Але як виявляється, ще одне ліжко знаходиться в середині двоспального ліжка і на ніч дістається, виїжджає, як шухлядка, з-під двоспального ліжка, хоча й знаходиться на рівні дещо нижчому ніж решта ліжок. Зрозуміло, що це швидко оцінили дітки, і почали стрибати з великого ліжка, вниз, на маленьке))))).

Район, де знаходиться готель, розташований поруч з Пратером, відомим парком розваг у Відні. Ми пішли ввечері до Пратеру,  в планах було покататися  на легендарному оглядовому колесі Відня ( Wiener Reisenrad), що є одним із символів столиці Австрії.

Wiener Reisenrad

   

 Колесо збудовано 1897 року та має багату історію. Висота колеса 64,75 метра. Саме з нього відкривається прекрасна панорама на Відень, околиці міста,  та альпійські вершини.

Квиточок  на сім'ю з 4-х осіб, коштував 23 Евро. Як виявилося, в той день, ми були закриваючими колесо. Вже була 7-ма вечора, і парк зачинявся.

Як на мене, то Пратер це дость цікаве місце для розваг, особливо з дітками, але в теплу пору року, коли працюють всі атракціони. А взимку, там працює лише оглядове колесо та музей Мадам Тюссо. День завершили в піцерії, гарною піцою та спагетті карбонара.

Коли відвідуєш ресторани в  Європі  та замовляєш різні страви, то завжди порівнюєш, розмір порцій та вартість блюда  з порціями та блюдами в наших (я маю на увазі київські ресторани) ресторанах та піцеріях. Мені до цих пір не вкладається в голові, чому, коли тобі виносять страву у нас, то складається таке враження, що цієї страви залишилося в світі дуже мало, і тому вона коштує стільки ж, скільки у Європі, а порція практично в половину менша))))))))

День 3-й. Субота 28 січня.

Переїзд Відень- Леобен- Ліцен-Шладмінг. Відстань 280 км.

Прокинувшись зранку та поснідавши, ми здали номер та вирушили до ще однієї відомої споруди Відня - будинку Хундертвассера.

Будинок Хундервассера

Прибувши до кварталу, де знаходиться будинок, я був приємно здивований двома речами, наявністю безкоштовної парковки, та табличкою на одному з будинків російською мовою "Бесплатный туалет"))))) Архітектура будинку сподобалася як діткам так і дорослим, а ще більше діткам сподобалася прибудинкова територія, на якій вони могли досхочу побігати та пострибати з парапетів та сходів. Щодо мене, то особисто я,  не хотів би жити в будинку, вікна якого щодня фотографують тисячі туристів. В цей ранок, я здійснив ще одну свою мрію - сніданок у віденській кав'ярні, за філіжанкою ароматної кави та гарною віденською випічкою.

 Я багато разів проїжджав через Відень, але завжди транзитом, завжди поспішаючи, то в гори, то додому. Відень здивував ще кількома речами - було помічено багато людей  досить гарного і пристойного вигляду, які йдуть в магазин за покупками з сумками на колесах (щось схоже на наші  кравчучки, тільки мають досить пристойний та сучасний вигляд), у нас чомусь, як правило, такими засобами користуються люди, які не мають авто, або пенсіонери, яким тяжко носити пакети в руках.

Ще приємно здивувала кількість велосипедистів на вулицях, незважаючи на січень місяць, а також організація дорожнього руху для велосипедистів, з окремими доріжками і світлофорами - здорово! Взагалі Відень залишив виключно позитивні враження - місто зі спокійним і розміреним ритмом життя, місто з великою кількістю гарних та охайних дитячих майданчиків, місто в якому хочеться жити. 

 Десь близько 12:30 ми вирушили в сторону Шладмінга. Дорога до Шладміга в основному проходить по автобанам, і лише останніх 50 км, дорога від містечка Ліцен йде по долині Enstall. По дорозі, поблизу Ліцена ми ще заїхали в один із супермаркетів, докупили продуктів, оскільки завтра неділя, а в неділю в Австрії магазини, як правило, не працюють. Заїхали на заправку, до речі вартість палива на АЗС, що розташовані не на автобанах в Австрії нижча на 10-15 центів за літр ніж на АЗС, що розташовані на автобанах.

 Близько 4-ї години дня ми вже були біля дверей Appartementshaus Stocker в Шладмінгу, де нас зустріла, наша гарна знайома, ще по вересневій поїздці, адміністратор апартхаусу - тітонька Сільвія. На Сільвію чекали гарні сувеніри з України.

 Наші апартаменти розташовуються в 100 метрах від центру  Шладмінга, в 5 -ти хв. ходьби до найближчого підйомника, в 3 -хв. ходьби до супермаркетів та в 2-хв. ходьби до найближчої пивоварні, яка варить прекрасний світлий "Schladminger". Практично ідеальне місце для проживання на гірськолижному курорті. 

 До речі, Шладмінг, повноцінне альпійське місто, зі своєю залізничною станцією, супермаркетами, домашньою горкою Планай,  центральною пішохідною частиною міста, великою кількістю барів, ресторанів піцерій, магазинів. Все, що необхідно для проведення гарної відпустки на гірськолижному кукрорті в Шладмінгу є!!!!

 Також, як правило, в Шладмінгу зовсім мало туристів з України, а також, наших сусідів з півночі. Коли ми заселялися, то запитали у Сільвії, а чи всі 5 апартаментів будуть зайняті, на що отримали позитивну відповідь, що все буде зайнято протягом вечора. 

 22-га година, вечора, окрім нас в апартхаусі нікого, я вже й подумав, як класно, окрім нас нікого. Але близько 23-ї вечора, починається якийсь рух в коридорі, по мові, яку я чую, я розумію, що приїхали наші північні сусіди, і їх приїхало багато..... 

 "Сеня, все пропало", - подумав я про себе. Накрився твій спокійний відпочинок.... Зараз почнеться, - балалайки, медведи, Рассея!Гитлер капут.... і тд.

 Росіяни зайняли три з чотирьох вільних апартаментів. Але, слава Богу, як виявилося пізніше, вони були тихіше води, нижче трави. Навіть Сільвія в кінці неділі була приємно здивована поведінкою її гостей з Росії. 

На третій день нашого перебування в Шладмінгу, мене зустріла Сільвія і каже так тихенько, шепотом:

- Пане Віталію, я вас хочу щось запитати.

- Добре, питайте.

- Скажіть, а ви раптом родом не зі східної Польщі?

-  Та ні, я родом із західної України. А чому ви  запитуєте?

На що Сільвія відповіла шепотом:

 - Я вже три дні спостерігаю за ними, (показуючи наверх, на другий поверх, де живуть росіяни) і за вами. - Так ви абсолютно різні - ви різні за рисами обличчя, ви по-різному спілкуєтесь між собою, у вас різняться манери поведінки, ви ж різні!

На що я відповів:

- Фрау Сільвія, я вас ще більше люблю! Нарешті ви розумієте, що ми різні!!!!!!

Так ми різні,  в першу чергу в мові, менталітеті, в культурі, в релігії, в самосвідомості, в відносинах в сім'ї.  Ми - різні.

В цей момент мене в середині розпирало від щастя, очі наповнилися вологою, я був щасливий від того, що я почув від Сільвії - мене переповнювали почуття національної свідомості, я радів з того, що нас вже потрохи починають відрізняти. Сільвія в жодному слові не образила  росіян, просто, нарешті, в Європі починають бачити різницю між росіянами і українцями, нарешті, поступово, нас не ототожнють з росіянами.

Тепер переходимо до катальної частини нашої поїздки.

Домашня зона катання в Шладмінгу охоплює 4 гори  - Hauser Kabling (37 км трас) , Planai (32 км трас), Hochwurzen (17,5 км трас), Reiteralm (32 км трас) - разом 118, 5 км підготовлених трас. Цей регіон ще називають  4 - Berge Schischaukel (4 гори лижні качелі). Чому качелі, тому що 4 гори з'єднані системою підйомників, тому не знімаючи лиж, можна подорожувати з гори на гору. Також цей регіон входить до складу Ski Amade -  найбільшого в Австрії гірськолижного регіону, що об'єднує 28 катальних зон, які розташовані поруч одна від одної.

Карта трас:

День 4-й (він же 1-й катальний). Неділя 29 січня.

Оскільки одна з ключових задач поїздки поставити діток на лижі, необхідно було організувати  навчання дітей в гірськолижній школі. З двох гірськолижних шкіл Hoppl та  Tritcher, що працюють в Шладмінгу, ми обрали школу Tritcher  власником якої є призер олімпійських ігор, та неодноразовий переможець етапів кубку світу з гірських лиж Michael Tritcher. 

О восьмій ранку я вже був біля нижньої станції підйомника Golden Jet, та оплатив по одному дню навчання діток в гірськолижній школі. Заняття в школі починалися о 10-й годині ранку. Шкільні заняття проводяться у двох місцях  - на  плато Rhoormoos (Руурмос) на горі Hochwurzen та на горі Planai. В перший день ми вибрали локацію Плато Rhoormoos. Дістатися до місця локації школи на Rhoormoos можна на двокрісельному підйомнику, та проїхавши на лижах 50 метрів в сторону від підйомника трішки під горку))))), або подолавши цю відстань пішки, або, як ми потім і робили під'їхати на авто до самої школи та дитячого майданчика. 

Але досвід як і імпотенція, приходить з роками і неодмінно)))))

Порада: перш ніж відправлятися з маленькими дітьми в нову гірськолижну школу, добре вивчіть всі шляхи під'їзду до школи.

 Під'їхавши на авто до нижньої станції підйомника ми одягнули спорядження, стали на лижі і поїхали на підйомнику. Діти були просто в захваті від катання на крісельному підйомнику. Але.... від верхньої станції підйомника потрібно ще 50-70 метрів подолати на маленький горбочок.

 Це був наш найбільший прорахунок, за всю поїздку. Так, ми його подолали, але практично титанічними зусиллями, я провіз Пашку у себе на руках, а наша Мама протягнула якимось чудом Яну. Одним словом, поки ми дісталися до локації школи, займатися вже ніхто не хотів. Яна розповідала про те, хто їй купив такі незручні черевики і лижі, хоча вдома, все одягалось по кілька разів на день. Яна нервувала. Прийшлось її завести в тепле приміщення, ще раз переодягнути все обладнання і заспокоїтись. Протягом  15 хвилин ми привели себе в порядок.

І Guten Morgen, Kinderschischule! Ласкаво просимо в світ гірських лиж!

Ми попали на  нульовий рівень. Яна, до діток віком 4-5 років, а Пашка - до 3-х річних.

Навчання Павлика закінчилося приблизно на 5-їй хвилині після його початку)))))

Перші кроки дітки роблять практично на пологому схилі. Проїхавшись 2 рази на одній лижі за ручку з інструктором, і надивившись на те, як деякі дітки, його одногрупники та одногрупниці плачуть, і кличуть своїх батьків, Павло сказав, що він вже втомився, він хоче до мами, а ще він хоче молочка з медом, і в нього вже втомилися ноги. Ми не стали настоювати на своєму, ні -  так ні. Все-таки 3 роки чоловіку всього на-всього. І Паша відправився з Мамою відпочивати в найближчий ресторанчик, що знаходився поруч зі школою.

А у Яни, з кожною хвилиною, навчання азам гірських лиж проходило все краще і краще, їй почало подобатися кататися на лижах та підніматися на доріжці знову гору. Досить було прикольно спостерігати за тим як працюють інструктора з самими маленькими дітками.

Це титанічна робота, яка вимагає максимум терпіння. Особливо було весело, коли хтось з діток падав на підйомнику-доріжці, і за 20-30 секунд там утворювалася куча-мала з 3-5 річних маленьких лижників. Підйомник виключали, і на розбори завалів підключалися окрім інструкторів і батьки. 

Перша половина дня і занять закінчилася. Нас очікував обід та відпочинок. 

А після обіду Павлик заснув)))))

 А Яну, зважаючи на її прогрес, та постійні компліменти від інструктора - "Іana, Spitze!", перевели в групу 6-9 річних діток. Ця група вже займалася в перший день на більшій трасі з дещо крутішим схилом, та довшим підйомником-доріжкою. В кінці дня до мене підійшла Торріс - інструктор Яни, і сказала, що все прекрасно, і завтра потрібно, щоб у діток був скі-пас, оскільки з завтрашнього дня вони будуть тренуватися на синіх трасах.

Скі-пас на 6 днів для дітей до 6 років коштував 17,5 Евро на неділю.

Ввечері дітки досить рано і міцно заснули, а мені ще вдалося сходити на вечірнє лижне шоу, що проводиться щонеділі на схилах Планай. Тема шоу, історія Австрії, Штірії (федеральної землі, де знаходиться Шладмінг), історія розвитку Шладмінга, як гірськолижного центру. Вразило те, як в одній із сцен учасники танцювали вальс на лижах, під музику Штрауса, причому цей участок траси чорний, і свою партнершу лижник тримав на руках. Просто фантастика! Шоу закінчилося великим святковим феєрверком.

День  6-й (він же 2-й катальний) Понеділок 30 січня.

В цей день ми (читай я)))))), вирішили змінити місце локації для навчання Яни в гірськолижній школі, і мною була замовлена школа на вершині Планай. Нашу групу вів хлопчина -  словак, з дівчинкою -  австрійкою. Першу половину дня ми відзаймалися нормально, дітки катались на Планаї по синім трасам, Пашка з Мамою  гуляли в горах, дихали свіжим повітрям. Погода була просто ідеальною, сонце, легкий морозець та купа снігу. Навіть мені вдалося покататися в своє задоволення по трасам Планаю. 

 Це справжній Paradise - так, дійсно, траси просто розкішні, широкі лісові лижні автобани з цікавим рельєфом, купою поворотів, 6 балів по 5 - ти бальній системі!!! До речі на горі Планай є дійсно місцевість з назвою  Paradise. Я не буду довго описувати що це, гляньте краще відеоролик

 Пообідавши, і знову розпочавши заняття,  у Яни з'явилась якась втома, вона почала падати на бугелях. Яна сильно розстроїлася. Ми змушені були припинити навчання, та піти відпочивати. Спочатку, сиділи з Яною у Фан - Парку, дивились як стрибають по трамплінам лижники та сноубордисти,

 а потім вирушили на відпочинок додому.

 В той момент я був, м'яко кажучи, дещо розчарований тим, що Яні щось не подобалось у школі, і вона не хотіла продовжувати навчання. Як потім ми з'ясували у вечері, Яні не сподобався дядя-інструктор, і якби, можна було завтра повернутися до Торріс у групу, то вона би з радістю продовжила навчання. Наступного дня так і зробили.

А  ввечері, ми пішли гуляти по Шладмінгу, відвідали дитячий майданчик біля мерії, та кілька кондитерських.

День 7-й (він же 3-й катальний)  він же банний день! Вівторок (30 січня).

Щоранку, приблизно о 7:30, я завжди ходив в місцеві магазинчики за свіженькою випічкою, та докуповував продукти, які закінчувалися. Мені подобається цей процес, тим більше, вічливі місцеві мешканці завжди з тобою вітаються, а це приємно -  ідеш зранку в магазин, а тобі - Morgen!

Та на третій день, ми вже стали досвідченими,  і поїхали на авто до місця проведення школи в Руурмос. 4 хвилинки на авто від апартаментів і ми на горі - прекрасно. Яна займається в школі,  я в цей час поруч обкатував червоні схили гори Hochwurzen. А Пашка з Мамою, гуляли схилами Хохвурцена.

На середній станції Хохвурцена побудували велику сніжну композицію, під назвою Snow World

Як би я охарактеризував катання в Шладмінгу:

Шладмінг він як німецький автобан, йому не можна нарадуватися, за якістю трас і інфраструктурі, як на мене, він крутіший Кронплац (саме Кронплац очолював мій особистий рейтинг гірськолижних курортів), прикол в тому, що навіть о  4-ій годині дня багато трас з вельветом, по ним не можна спокійно кататися.

 У зв'язку з тим, що ставимо малих на лижі,сам катався не багато, але те що обкатав, мене торкнуло. Виходиш на трасу з думками про спокійний прохід траси, але коли виїжджаєш на цей лижний автобан, включається 5-та, потім 6-та, потім 7-ма,  а потім і  8-ма швидкість, а на нижній станції підйомника коліна тремтять від проходу і виривається крик У-ха!!! Єс - єс-єс!

Погода була просто ідеальна, з ранку -10 -12, вдень -1-2, і весь час сонце при повному штилі!

Та кульмінацією дня, став наш візит у вже нам знайомі Therme Amade, термальний комплекс в містечку Altenmarkt, за 20 км від Шладмінгу.

Дітки бавилися в басейнах та на дитячій гірці. 

Всі задоволені, а я попав в ТЕАТР, під назвою, публічна Австрійська Сауна.

Це щось!!!!!!!!

Ви подумаєте, що театр в плані того, що всі голі, - та ні, це ми вже давно пройшли,

ТЕАТР в прямому розумінні.

З 7 саун, що є в  Therme Amade мій внутрішній голос веде мене в Bergkristallsauna.

І він мене не підводить.

Це приміщення площею метрів 60-70 кв., по периметру якого, знаходяться лежаки в 3 ряди, а посередині стоїть 3 пічки  з  камінням, а на стінах під склом знаходяться гірські кристали, також в сауні панорамні вікна на 2/3 висоти стіни з видом на Альпи.

 Сидимо 5 хвилин, публіка підходить, ось вже й два ряди по периметру зайняті.

Тут один мужчина починає заносити 3 відра з водою, 2 зі снігом, 3 рушники і два Прапори на древках. Двері закриваються і дійство починається.

Спочатку цей чоловік представився -  його звали Гюнтер, потім видав спіч на хвилин 5 про Терми, про користь сауни і тд, A далі почалося...

Гюнтер сказав, уявіть, що ви на апре-скі паті, і першим ми п'ємо - Грушу Вільямс, та вилив відро води з ароматом груші на каміння, почав махати рушником, далі прапором, після 5 хвилин дійства процентів двадцять глядачів звалили з зали.

Раунд другий - амарето з  яблучним соком, прекрасний аромат, знову рушник, прапор і ще 10 відсотків глядачів -  вег аус.

Стає жарко, Гюнтер носить по сауні відро зі снігом і пропонує обтертися. І обтирання снігом іде всім за милу душу.

Раунд 3 - віскі з содою, знову прапор, рушники,  - публіка в екстазі, спочатку всі шипіли і шварготіли, коли вуха скручувалися, а потім Гюнтер, щось почав кричати - а вся зала йому у відповідь також скандує щось в один голос!!!

Тотальний екстаз.

Далі антракт - всі голі виходять на вулицю, Гюнтер читає лекцію про специфіку саун, робимо  дихальну гімнастику, ходимо босі та голі по снігу, обтираємося снігом, дійство займає хвилин 5. На вулиці - 5.

Друга дія, відро води, відро снігу та 10 літрова лійка)))

Спочатку на пічки розкладається сніг, Гюнтер з прапопором кочегарить 2 рази, далі відро води з ароматом м'яти, як по маслу пішло, знову прапори, публіка шипить та шваргоче, і, на десерт, Гюнтер з поливачки поливає всіх присутніх водою з ароматом Абрикоса. 

Занавіс, публіка в повному екстазі вивалюється на вулицю, всі ніби вже брати і сестри, всі голі, стоять спілкуються босі на снігу, всі щасливі, а Гюнтер - Король!!! Бог сауни.

Все це дійство триває 40 хвилин.Це було справжнє мистецтво сауни, така собі театральна вистава в сауні.

Повертаючись близько 22-ї години з Альтенмаркту в Шладмінг, ми попали в пробку, напевно було ДТП на трасі B - 320, оскільки весь потік транспорту безнадійно стояв, я вирішив розвернутися, та проїхати додому верхом по дорозі L-711 через Ебен-Фільцмос-Шайдль-Рамзау. Що я вам можу сказати, в січні, пізно ввечері, коли всі сплять в машині і ти один їдеш по гірським серпантинам, а на обочині снігу трошки вище за дах твого авто, іноді ставало трохи ніяково, здавалось зараз вийде на дорогу мішка привітатися, або гірський олень поцікавиться як справи)))) але все добре, що добре закінчується.

День 8-й (він же 4-й катальний)! Середа (31 січня).

 День, 31.01.2012, виявився багатим на цікаві події. Я з Яною на 10 ранку відправилися покращувати свою гірськолижну майстерність,а Пашка з Мамою, вирішили нікуди не поспішати та спокійно прошпацірувати до локації гірськолижної школи вже ближче до першої години дня.

Яна прекрасно позаймалась, а я, нарешті, в повну покатався на схилах гори Хохвурцен, на якій, в переважній більшості розташовані червоні траси. Все як завжди, 5-6-7-8 і полетіли. Причому приємно вражала кількість людей на трасах, тобто вони були практично відсутні. Справа в тому, що регіон катання Schladminger-Schischaukel (Шладмінгські лижні качелі) охоплює 4 гори, і тому гостям курорту є куди подітися і вони роз'їжджаються по всьому регіону. Виключенням може бути центральний спуск в Шладмінг, та плато Руурмос в кінці дня, куди повертаються в кінці дня дитячі групи гірськолижних шкіл.

 На кількох трасах розташовані участки для заміру швидкості лижника чи бордюка, вони відділені від основної траси сіткою та викатом для гальмування. Я два рази їхав на фару)) перший 65, 7 другий 67,9 км на годину. Непогано, але можна краще. Головне з собою памперсів побільше захватити))) та підібрати відповідний екіп (шолом типу "космічні яйця", спусковий комбінезон, та правильні лижі та стрінги)))))).

А ввечері ми ходили в місцевий  аква комплекс Erlebnisbad Schladming. Він значно менший за комплекс Therme Amade, але також досить пристойний, та й відвідувачів у ньому в рази менше.

 Дітки купалися в басейнах та каталися на горках, а я знову пішов в зону саун, розслабляти напружені, після насиченого лижного дня м'язи. І знову потрапляю на дійство під назвою публічна Австрійська Сауна. Близько 20-ї години відпочиваючи в кімнаті тишини, та милуючись панорамним видом на трасу кубку Світу Planai я помітив, що в сауну починають сходитись люди, ну і я пішов разом з ними. Ця сауна була втричі меншою за аналогічну сауну в Альтенмаркті. Нас було близько 20 чоловік, в основному місцеві, я  та троє шведів. Але сьогодні ведучим Театру був не мужчина, а дівчина  модельної зовнішності (я не жартую, я знаю, що в цих краях таке явище досить і досить рідке, але як виявляється таке буває))))).

Вона зайшла представилася, сказала, що ми сьогодні на апре-скі п'ємо Prosecco, і почала поливати пічку водичкою з ароматом Prosecco. Два відра водички, коротка робота рушничком та Прапором на древку,від пару вуха скручуються, всі шиплять та шварготять. Від початку дійства пройшло максимум 10 хвилин, і дівчинка каже -ну все, мені на сьогодні достатньо)))))) Публіка їй аплодує і дякує, і вона виходить з сауни. Проходить ще 3-5 хвилин і я  виходжу разом з іншими учасниками події, і знову - приємна несподіванка, ця дівчинка стоїть на порозі сауни з підносом з бокалами Prosecco та соку, і пригощає всіх хто парився.... Супер.... Ти стоїш пропарений на вулиці, голий, щасливий п'єш Prosecco і любуєшся видом на Planai та Hochwurzen. 

День 9-й (він же 5-й катальний)! Четвер (1 лютого). Змагання.

 Цей день був особливим в нашому житті, адже в цей день проходили шкільні змагання у Яни. Для нас, як батьків - це були перші спортивні змагання нашої дочки. Ще напередодні Яна сказала, що вона хоче бути першою, і кілька разів просила мене, щоби я їй добре намастив лижі, та правильно підготував її інвентар. 

Приємно вразила організація змагань,  в школі було близько 10 різних груп. Їх всіх зібрали біля своїх інструкторів, роздали номера. І кожна група з інструктуром пройшла трасу перед головним стартом.

Про трасу - траса довжиною метрів 200 на ній десь 10-15 воріт, пологий старт, далі з досить гарним спадом, одним словом добротна синя траса, система заміру часу, вздовж траси стоять батьки-вболівальники, і підтримують всіх!!!! школярів.

Фан-клуб Яни Демченко

 Одним словом, абсолютна атмосфера змагань та свята. Температура повітря близько -10-12. За хвилин 30 всі школярики пройшли трасу і далі роз'їхалися  групами, по трасам вдосконалювати свою майстерність.

 Наша Мама з Павликом гуляли в горах, а я поїхав обкатувати схили Хохвурцену. І чергова приємна несподіванка, їдучи по червоній трасі я помічаю на трасі Яну зі своєю групою. Я зупинився та перепитав, все ок, - на що отримав відповідь - так "Тата". Я з задоволенням і відчуттям гордості за дочку поїхав далі до низу.

 А по обіді було нагородження учасників змагань. Подіум, музикальне оформлення. Нагородження проводив власник школи, бронзовий призер Олімпійських Ігор в Альбервілі - Міхаель Трітчер. Всім діткам вручалася медаль, грамота і маленька пачечка цукерок Haribo - справжнє дитяче свято.

 Яна та її інструктор - Торріс

Яна та Міхаель Трітчер

Апре-скі в Шладмінгу

 Ходять легенди про те, що в Європі люди мало п'ють на відпочинку. Що я вам хочу сказати, ми зустріли кілька  таких екземплярів , з лижами в руках і взутих в лижні черевики, які не могли і слова сказати. Як ми потім вияснили, їх частенько забирають в реанімацію місцевої лікарні, щоби привести в  свідомість, бо від них не можна добитися інформації про те, в якому готелі чи апартаментах вони живуть.

 В Шладмінгу знаходиться найбільший в Європі Апре-скі бар Hochen-Haus Tenne Schladming на 600 посадкових місць... Він знаходиться поруч з Олімпія стадіоном, та нижньою станцією Planet Planai.

Hochenhaus Tenne Schladming

 Там, в основному,  фан-клуб апре-скішників Шладмінгу і базується. І деякі фанати віддаються сповна. Було весело спостерігати, коли по центральній пішохідній частині Шладмінгу бігав Пашка від краю до краю тротуару, а з дверей одного з барів вивалюється діяч і, приблизно, повторюючи траєкторію Пашки, завалюється.... в двері іншого бару через 30 метрів.

День 10-й (він же 6-й катальний)! П'ятниця  (2 лютого).

8-ма ранку. Температура за бортом -17....

Татка відпускають покататися на лижах в своє задоволення, а дітки з мамою мають підійти до нижньої станції Планети Планай о 11:30.

Ще один райський день. Тріскучий мороз та сонце, мінімум людей на трасах, і просто фантастичне катання в районі Planai та Hauser Kaibling (в частині що прилягає до Planai).

За дві години, відведених мені, я отримав максимум задоволення від катання.
  Про всякий випадок, наша Мама зробила запит в головний офіс курорту Шладмінг, щоби отримати інформацію про те, чим займався власник скі-пасу № 29-183-12-124253(тобто її чоловік) . На що отримала наступну відповідь:

 "в період з 09:00 до 11:30 власник скі-пасу № 29-183-12-124253 (тобто її чоловік) був в наступних місцях.... зробив він це 10 разів....його пробіг по трасам склав 20 км, на підйомниках 13 км. Одним словом, у вашого чоловіка, шановна Фрау -  все Ок. Ви можете їм пишатися.

В підтвердження надали оригінал документу.))))))))))))))))))))))))))))))

 Ще одна фішка на схилах Планай  - Sky Toilet, споруда, призначення якої всім зрозуміле, має в своїй конструкції дзеркальні стіни, тому, знаходячись там та справляючи свої природні потреби, можна насолоджуватись  мальовничими альпійськими краєвидами та спостерігати за лижниками, що проїжджають поруч. Досить прикольно і дещо незвично)))))

 Зустрівшись об 11:30 біля нижньої станції ми пішли в підземний паркінг, де я залишив своє авто. Цей паркінг - це витвір сучасної інженерної думки та дизайнерської фантазії, по ньому можна ходити як по музею, з паркінгу, не виходячи на вулицю, підіймаєшся в середину станції Планета Планай, а звідти і на підйомник. Але, найбільше мене вразили ті дрібнички, що стосуються гірськолижників: відкидні сидіння  та пристрої для того, щоби ваш інвентар не впав на автомобіль.

Оригінальне оздоблення лижних шаф

Розпис стін паркінгу Планети Планай

 Далі ми з дітками відправилися у сусідню зону катання Galsteberg, де для самих маленьких гостей побудоване галльське село:

 Планували там пробути не більше 2-х годин, в результаті виїхали звідти разом з закриттям підйомників десь біля 16:30. Прекрасна дитяча зона + 20 км чудово підготовлених трас, на яких каталося максимум чоловік 50, а в ресторації "Bottinghaus", на горі, ми зустріли лижників у віці від 3-х місяців, яких пеленали на столиках і до 80 років, які непоспішаючи, попивали теплі напої.

Galsteberg

  Висновок - Galsteberg - прекрасне місце для сімейного відпочинку.

  Ввечері цього дня ми зустрічалися з однією українкою, яка вже 15 років живе в Австрії, отримала вищу освіту у Відні, там же вона живе та працює. З нею ми познайомилися в гірськолижній школі. Наші діти навчалися в одній школі, щоправда в різних групах. Уляна нам багато розповіла цікавого про устрій життя в  Австрії, був досить цікавий і приємний вечір.

    Але все рано чи пізно закінчується. Також до завершення підходила і  наша відпустка у Шладмінгу.

День 11-й. Субота.  (3 лютого).

Переїзд Шладмінг - Леобен - Відень - Ожеше. 750 км.

 Зібравши зранку речі, та запакувавши авто, дітки роблять контрольний повітряний поцілунок для Фрау Сільвії, і близько 10-ї ранку вирушаємо додому. Перші 50 км по долині проїжджаємо за 1 годину 40 хвилин. Субота - день заїзду-виїзду. Далі прямуємо на Леобен - там робимо зупиночку, приблизно на 3 годинки на шопінг та пообідати і -  Go East на Відень, а далі  на Ожеше, де на нас чекають наші польські друзі Лукаш з Міхаліною.  В Ожеше ми попали близько 12-ї ночі, добряче змордовані тривалим переїздом. Справа в тому, що в Польщі активно будуються нові дороги, а навігатор, повів нас, так як він вважав за потрібне. В результаті близько години ми їздили по будмайданчикам сілезьких автобанів, іноді змагаючись з косулями, в швидкості. Я починав нервувати, у нас закінчувалося пальне, а за бортом було близько -20. В результаті чого, Лєну (так називається навігатор в моєму авто) ми почали ігнорувати, і я поїхав по своїй карті, карті яка в мене закладена в голові. Їхали ми дещо довше, проте надійно.

Порада - перш ніж вирушати в подорож, обновляйте карти в навігаторі. Оскільки нічого не стоїть на місці в тому числі і дороги (а в Польщі так тим паче). І не довіряйте на 100% навігаційним системам. Я ніколи не страждав топографічним критинізмом, але в цей вечір, мені здалося, що він вже активно стукав в мій мозок. Гарний урок на майбутнє.

В Ожеше на нас чекав теплий прийом наших друзів, сілезькі спеціалітети, та приємне спілкування до.... 3-ї години ночі. Спати залишалося 1,5 години.

День 12-й. Неділя.  (4 лютого).

Мама з дітками переліт Катовіце-Київ,

тато - переїзд на авто Катовіце- Кєльце- Радом-Люблін- Хелм- Ягодин - Ковель- Сарни- Коростень - Київ (1000 км).

1,5 години міцного сну і будильник кличе нас в дорогу. Лукаш з Міхалінкою мені пропонували завезти малих в аеропорт, а самому повернутися до них, та гарно поспати перед переїздом. Але зранку я відчув потужний приплив енергії, і зрозумів, що зможу абсолютно спокійно доїхати додому в Київ, все-таки відпочинок в горах дає про себе знати.

 О 6-їй  ранку ми вже були в аеропорту Катовіце, Мама з дітками на реєстрацію, а Татко на авто на Київ. Ранок неділі, прекрасний час для подорожі Польщею, всі сплять, дороги пусті, їдеш та насолоджуєшся краєвидами. Щоправда, кілька разів Лєна (мій навігатор) приколювалася наді мною. Іноді я їхав паралельно або поруч з автострадами, іноді вона мене вела в об'їзд, старою дорогою, хоча в цій місцевості вже давно прокладено нову швидкісну дорогу, але це все було не критично. Близько 12-ї години дня я вже обідав (по рекомендації друзів) біля Любліна в корчмі з прекрасною назвою "Bida". Чому біда - а "біда" тому, що як подолати  ті ПОРЦІЇ, які готують для своїх відвідувачів в цьому закладі. Це просто свято для гурманів, зголоднілих подорожуючих, для всіх, хто любить гарно поїсти. А ціни просто приємно радують. В моєму особистому рейтингу ресторацій, це заклад - №1.

 Шкода, що мені не можна було сильно наїдатися. Водій повинен бути завжди трішки зголоднілим. Провівши близько 40 хвилин в цьому закладі було приємно спостерігати за тим, як округлювалися очі у гостей закладу, коли їм підносили їх замовлення.

 На польсько-українському кордоні я був біля 14:30. 15 хвилин на все про все і....вас вітає Україна! Нехай щастить!

 Польська частина дороги залишила виключно приємні враження. Як на мене, то оптимальний проїзд через Польщу  це Хелм-Люблін-Радом-Кельце Краків.

Українська частина дороги порадувала класним, якісним та сухим покриттям до Сарн. На кордоні, я взяв до Ковеля попутницю, жіночку років 50-ти, яка вже 1,5 години стояла на 20 градусному морозі, і ніхто її не бажав підвезти. А для мене, це добра справа, та співрозмовник на годинку в авто.

А ось дорога від Сарн через Житомирщину, це була справжнісінька Aschloch ( дирка в дупі!). Весь день йшов сніг, а я так розумію, що житомирські комунальники його не помічали. На посту в Коростені стояли фури, що застряли в снігу прямо на трасі, навіть виїзди-заїзди до заправок не чистилися, на в'їзді на заправку також стояла фура, що застряла в снігу. Фантастика - Європа, 21-століття. Я вже мовчу про з'їзди на другорядні дороги, люди, які жили на північ або на південь від Варшавки, стали просто заручниками "турботи" комунальників. Дорога, була в стані, не сцать - прорвемся!!!! В такій ситуації головне не спішити, різко не тормозити, тримати відстань та...... позитивний настрій - дякую за це шведському гурту Mando Diao з його шедевральним, розкішним, геніальним альбомом "Above&Beyond" та групі Sunrise Avenue з їхнім живим концертом в Берліні. В якості мене вони отримали в цей вечір ще одного бек-вокаліста)))))) 

Вирватись з цього снігового безладу вдалося десь о 21 годині, перетнувши кордон Київської та Житомирської областей. І останніх 80 км дороги до Києва, далися досить легко, по гарній, розчищеній дорозі.

Ну ось і все, і о 22:30 я вдома. Ура!

 В моєму особистому рейтингу Шладмінг посів лідируючу позицію. Мені дуже подобаються Доломіти, там прекрасні гори, фантастичні краєвиди, безмежні можливості для катання. Але в Шладмінгу якась особлива атмосфера, мені дуже важко передати ці почуття словами, але ця атмосфера дуже схожа на домашню атмосферу. Все поруч, 120 км трас, не знімаючи лиж, при бажанні ще 700 км, поруч і включені в скі-пасс Скі-Амаде. В  Шладмінгу прекрасне спортивне катання лісовими трасами, також є чимало можливостей для любителів притопити поза межами трас. Зрештою Шладмінг на 300 км ближче від Києва, ніж прекрасні Тірольскі курорти, а на загальному пробігу це 600 км. В Шладмінгу кожен знайде для себе щось для душі. І дитячі зони, і надсучасні архітектурні рішення станцій підйомників, і прекрасну Штірійську кухню, і шопінг, і прекрасні місцеві пивоварні і надпотужне апре-скі))))))..... цей список можна продовжувати і продовжувати.

Grüsse aus Planet Planai!