Записки подорожуючого Карінтією

Літо 2012 року, серпень, в Києві + 36 в тіні, і всі думки нормальної людини спрямовані на пошуки прохолоди, але 99,99% відсотків громадян в такій ситуації думають про відпочинок на березі - моря, озера, океану, про прохолодний літній душ, можливо про теплий літній дощик.

І лише у  0,01% відсотка людей в такій ситуації в голові крутиться думка про засніжені гори, про морозець, про те як круто цілувати сніговий покрив тієї гори, в яку ти закохався.

Ах як хочеться КАТАТИСЯ НА ЛИЖАХ!!!!!!!!!!!!  АААААААААААААА!!!!!!!

Як правило, протягом останніх трьох років ми відкриваємо гірськолижний сезон на початку грудня:

так було в грудні 2009 - Solda am Trafoi (ITALY, разом з Актів-Спорт),

так було в грудні 2010 - Kronplatz (ITALY, вже без Актів-Спорт),

так було в грудні 2011 - планували в Schladming (Austria) але безсніжна осінь 2011 внесла свої корективи, і ми вшанували своєю присутністю та скользяком наших лиж схили високогірних тірольських курортів долини Отцталь (Otztal)  - Оbergurgl (Обергургль) та Solden (Зьольден).

Я багато читав про осіннє катання на австрійських льодовиках. В період, коли криза сніготоксикозу досягає свого апогею, а це завжди відбувається восени, я  ковтав слюнку та прикусував губу читаючі звіти снігоковзаючої братії про осіннє катання на льодовиках.

Мною було виділено наступні плюси осіннього катання:

- як мінімум, можливо на місяць раніше відкрити гірськолижний сезон;

- відповідно зняти приступ сніготоксикозу;

- ввійти в сезон вже розкатаним, і в той момент, коли на схилах ще всі холодні, і їхні м'язи ще згадують забуті рухи ти вже відчуваєш себе в прекрасній формі;

- відкрити для себе нове місце з захоплюючими гірськими панорамами, оскільки практично всі льодовики знаходяться вище 3000 метрів, то панорами, які відкриваються з льодовиків на сотні кілометрів, просто захоплюють дух;

- поєднати старт сезону з заняттями в гірськолижній школі, попрацювати недільку з фахівцями своєї справи, вдосконалити свої вміння (а особливо приємно, якщо ти цю школу, завдяки своїм знанням виграв у конкурсі і вона для тебе є безкоштовна - вважай що  заробив 160 Евро своєю головою. - Приємно).

Також мною були виділені і мінуси осіннього катання:

- це нестійка погода , оскільки на льодовиках, в умовах високогір'я любий  циклончик зі снігом та вітром може спричинити закриття підйомників;

-  обмежена зона катання, як правило восени в кращому випадку відкрито не більше 50 % всіх трас. І саме тому, мною було прийняте рішення віддатися в обійми гірськолижної школи, тому що ходити в режимі туриста 5-6 днів 3-5 трас, що відкриті, може стошнити.

А куди, куди ж поїхати, куди ж податись, кому віддатись))))))))

Було розроблено план (4 льдовика Тіроля - Каунерталь, Пітцаль, Зьольден, Штубай),

але його відкладено на наступні поїздки, а вирішальне рішення було прийняте, після того як ваш слуга  отримав право безкоштовної участі в гірськолижній школі на Льодовику Мьолльталь. Скажу відверто - мені давно було цікавим саме це місце. Чому - інформації по ньому в мережі в рази менше ніж по гарно розкрученим льодовикам Тіроля, в Тіролі катається більшість, а от Карінтію, вшановує своєю увагою не так багато снігоковзачої братії. Карінтія  - це симбіоз культур, оскільки вона знаходиться на кордоні Германської цивілізації зі слов'янською та романською, адже зовсім поруч Словенія та Італія.

З місцем визначено, пошук апартаментів багато часу не зайняв, оскільки найближчий населений пункт до льодовика Molltal знаходиться у 8-ми кілометрах і називається - Флаттах (малесеньке містечко, а точніше село - селом))))) буду відвертим). У м.Флаттах за даними Вікіпедії проживає 1260 осіб.

Карта м. Флаттах

Пропозиція по апартаментам у м.Флаттах обмежується 20-30 приватними будинками та 3-4 готелями і все. Знайшовши швиденько апартаменти, що впали до вподоби, я вперше переконався в тому, що Карінтія - це дійсно симбіоз культур. Господарка апартаментів попросила внести передоплату у розмірі 130 Евро за бронювання апартаментів. Але в тому ж листі написала, - якщо для здійснення банківського переводу потрібно буде оплатити великі комісійні банку (в нашому випадку це 20 Евро), то вона готова забронювати апартаменти за нами і без передоплати. Вже тоді я зрозумів, що маю справу з прекрасною людиною, в якій поєднується німецький орднунг (порядок), та слов'янська душа (вона ж ввійшла в положення і сама запропонувала альтернативу). Вже тоді я про себе сказав – Наш человек! - Фрау Елізабет.

Мною було заброньовано апартаменти Фрау Елізабет Брендштеттер

56 кв метрів, 2 спальні, кухня, гостинна, санвузол терасса - 474 Евро за 6 ночей,

по 119 евро з особи)))))) Апартаменти повністю обладнано кухонним начинням, посудомийною машиною, кавоваркою, 3-ма телевізорами, ,безкоштовним wi-fi, кімнатою для сушки гірськолижного спорядження і навіть машиною для нарізання, хамону, прошутто, шпеку, сиру і т.д. Єдине, чого не було -  це пральної машинки, але Елізабет була готова в любий момент забрати білизну до себе додому і безкоштовно там її попрати і висушити. Відсутність машинки вона пояснила тим, що приїжджають різні туристи і не завжди, такі, які дружать з побутовою технікою. Тому питання прання їй простіше закрити самій.

Ку-ку, буковельські готельери))))) Вам напевно таке і не снилося, я уявляю, що якби і приснилося, то який  прайс був би на апартаменти такого класу)))))

Саме тому простіше за 2000 км у Флаттах ніж за 600 км в Буковель!

   Учасники поїздки - вже три роки ми їздимо одним складом:

Олі (Олігарх В.І.) – успішний, впевнений в собі мужчина, часто ненавидить правила та норми, а також гірськолижні палиці. Він єдиний, хто не зраджує традиціям , на сніданок споживає виключно моцарелу, печиво "Марія", та чай. Є палким шанувальником марки

"Аudi". 

Трагло (Траглодіт В.А.) – молодий, стрункий, красивий мужчина, обожнює гарно та багото поїсти, в силу специфіки своєї професії рідко буває дома, тому рано почав лисіти.

Експі (Експедитор С.І.) – найстарший серед нас всіх, до того ж найвищий і має найдовше волосся. Щирий українець з Полтавщини, який до нестями обожнює Хамон.

Псіхі (Псіх В.П.) – просто так, такі ніки не даються. Було за що. Палко шанує арійську мову та культуру, але арійці чомусь завжди думають, що він поляк. Любить у всьому порядок, та не любить перевищення швидкості на автобанах.

Та вже легендарна Ауді А6

Дорога проходила в два етапи. Перший - Олі та Трагло на легендарній A6,  а Експі та Псіхі на літаку з Києва до Катовіце - дай Боже здоров'я цьому Віз Ейру, якби ще в Австрію почав літати, ціни б йому не було!

02 листопада 2012 року П’ятниця - Старт. Ауді А6 разом з Олі, Трагло та Дороткою (так в А6 називається навігатор) виїхала о 4:30 ранку з міста героя Костопіль (KOSTOPOL), а ваш слуга разом з Експі, вирушили о 18:30 з Аеропорту Жуляни, поринувши за годину перед вильотом в чарівний світ DUTTY FREE.

 Місце зустрічі - міжнародний аеропорт Катовіце 20:00 02.11.2012.

20:00 02.11.2012. ,Міжнародний аеропорт Катовіце  - УУУУУУУУ ---РРРР -----АААА, знову разом, обнімони, зажимони і вже мчимо новозбудованими сілезькими автобанами на зустріч Зимі. До зими - залишається 800 км.

Через 100 км зупиняймося в місті Водзіслав Сльонскі, за 10 км від кордону з Чехією на відпочинок. В цей вечір та ніч ми були гостями досить гарного, якісного та недорогого готелю Gosciniec Wodzislawski.

20 Евро з чоловіка з розкішним, королівським сніданком))))))

Ввечері відмічаємо гарну кухню готелю, а також приємний смак та лікувальні властивості

напою Zoladkova Gorzka Vodka

03.11. 2012  Субота - Шльонск, Гостінєц Водзіславскі. До зими залишилось 700 км. 

Типовий сілезький пейзаж

 Зранку на нас чекав розкішний, королівський сніданок, а далі - в дорогу. 

 Ми якось не помітили як перетнули кордон Польщі та Чехії, - Європа, все-таки, - Єдрит-Мадрит))))) тому швиденько повернулися назад в Польщу, дотанкували повний бак палива, купили чешську він'єтку (право проїзду чешськими автобанами. Коштує 13 Евро на 10днів) і  вперед. Через 3 години у Відні заїхали в супермаркет, докупили необхідних продуктів, та стратегічно важливого напою - пива сорту Weizen (біле пшеничне пиво). І  вирушили далі - до зими залишилося 400 км.

Краєвид біля містечка Pusarnitz (Karnten, Austria)

  Ще 4 години практично ідеальними австрійськими автобанами, і ми кажемо :
-Gruss Gott, Frau Elisabeth. Фрау Ліззі нас зустріла на порозі свого прекрасного будинку, показала апартаменти, розповіла основні нюанси в користуванні побутовою технікою, розповіла про те,  що необхідно розділяти сміття - органіка окремо, і в компостну яму, скло окремо, папір окремо, пластик окремо, і все решта, що не попало в цей перелік також окремо))))) спочатку було незвично, трохи губилися. Проте, потім, після повернення додому в Київ, зловив себе на думці, а в яке відерце викидати упаковку з-під цукерок))))

- O ja! Ich bin schon zu Hause))) (О да! Я ж вже вдома, у нас не прийнято поки ще сортувати сміття).

В знак своєї поваги до господарки апартаментів, нами було привезено для Ліззі гостинчики з України, наші смачні-пресмачні цукерки та пляшечка оковитої. По виразу обличчя Ліззі я помітив, що вона була приємно здивована та дуже рада такому презенту.

Ще б пак. Знаємо, чого хочуть жінки))))))))))

Далі була вечеря зі свинними стейками, придбаними у Відні. Титульним спонсором вечері

була TM Beluga.

04.11.2012 Неділя  - Зустріч з зимою.

Перший катальний день в сезоні. Я - пішов покращувати свої навики у гірськолижну школу, а Олі, Трагло та Експі поринули у світ вільного катання по трасі №9. В цей день, через погану видимість верх льодовика було зачинено. В двух словах катання в цей день можна назвати - Йожик в тумані)))))) мало того ми ще й не знали а ні місцевості, а ні рельєфу.

 Оскільки основне катання відбувалося в районі 2800-2200, хочу відзначити досить тяжку акліматизацію, постійно хотілося пити (прошу не проводити паралелі зі вчорашнім вечором), та частенько просто крутилася голова. Все таки високогір'я дає про себе знати. Вже потім на вечірньому розборі польотів в гірськолижній школі нам пояснили, що в умовах адаптації на високогір'ї, добова норма води для людини складає мінімум 3 літри в день. І справді - пити хотілося постійно.

В цей день ми мали нагоду спостерігати, як поруч з нами на одному ж схилі тренується жива легенда гірськолижного спорту, кращий лижник планети 2011 року (за диких обставин - травми, він не став їм і у 2012 році) хорват ІВІЦА КОСТЕЛІЧ. Да - є до чого та до кого тягнутися.

Досить комічна ситуація відбулася в цей день під час обідньої перерви школи. Всі пішли на обід до ресторації самообслуговування, яка знаходиться на верхній станції кабінного підйомника. Я насипаю собі гороховий супчик)))))) і чую наступний діалог:

Турист із України звертається на українській мові до дівчинки - австрійки, яка обслуговує ресторан - А БОРЩ Є?

Дівчинка спочатку не реагує.

-БОРЩ Є?

Дівчинка, піднімає голову, робить великі круглі очі і перепитує, виломуючи язик - B-O-R-S-C-T-H??????

- ДА, де БОРЩ!!!????

- Nein, kein  B-O-R-S-C-H-T!!!!!

- А САЛО Є????!!!!!

- Дівчина розгублено киває головою - Nein.

Турист із України розвертається, бачить моє, знайоме йому по гірськолижній школі обличчя, і перепитує мене:

-А де тут у них БОРЩ?

Я відповідаю:

- Тут немає борщу, австрійці не готують БОРЩ.

- О, а  це що таке? - запитує наш земляк

- Це супчик.

- А ви що собі берете?

- Я  - гороховий супчик))))))

- Ну ладно, візьму те що й ви)))))))))

Занавіс…. Я ледь не впав зо сміху на підлогу.

Друзі, вирушаючи в закордонну подорож, вивчіть хоча би кілька назв страв місцевої кухні, - це поповнить ваш інтелект, та підніме вас в очах місцевого населення. Адже як приємно нам зустрічати в Україні іноземців, які хоча би щось знають на  солов’їній мові.

     День закінчували вечерею в апартаментах. Та комічні ситуації не закінчувались. Поки хлопці наминали та запивали вечерю, я, вийшов на етюди. Фотографую, повертаю голову і бачу, мені на зустріч йде наша Ліззі з чоловіком, в руках несуть на підносі якесь печиво.

Перша моя думка, напевно до когось в гості йдуть. Ми зустрічаємось, а Ліззі каже:

- Віталію, я вам спекла печива.

Я був приємно вражений, а точніше шокований почутим. Такої уваги з боку приймаючої сторони я ще не зустрічав. Я запрошую Ліззі пройти в будинок.

Картина - вхід в будинок через кухню, за стіною кухні в столовій, вечеряють Олі, Трагло та Експі, спілкуються, щось там смакуючи. Раптом їх україномовну ідилію порушує діалог в кухні за стінкою на німецькій мові.

Олі, каже хлопцям:

- Бл...дь, - знову когось веде.

Ще секунда, і їх очам відкривається Фрау Ліззі на порозі з підносиком  печива. Ліззі привіталася з хлопцями, потім розтопила пічечку та побажала гарного та приємного вечора. Я запитав у неї, як їм наші цукерочки, а вона відповіла - Sehr Gut, а особливо її чоловік, просто в захваті, так йому вони сподобались. Ну і ми, як щирі українці, відвантажили Ліззі ще дві жменьки ласощів з України.

Випічка  Фрау Ліззі

05.11.2012. Понеділок. Прогноз погоди говорить, що сьогодні на льодовику має випасти  40 см снігу, а вітер 25-40 км/год. Ми піднімаємося на верх, працює лише одна траса на якій тренується Костеліч, сидимо разом з усіма іншими спортсменами годину в ресторані верхньої станції,  і розуміємо, що сьогодні ніякого катання не буде. Спускаємося в низ.

В дію пускаємо альтернативний план - "Терми в Бад Клянкірххаймі", що знаходиться в 60 км від наших апартаментів. Година їзди і ми в іншому кінці Карінтії, містечку Бад Кляйнкірххайм - це також відомий гірськолижний курорт, який окрім лижних трас є ще й відомим термальни курортом. Девіз курорту "Von der Pisten in Die Thermen" (" Із трас у терми").
Ми відвідали Римські терми.

 Денний квиток коштує 34 Євро на особу, не дешево, але воно того варте. Римські терми досить великий термальний комплекс з закритими та відкритими басейнами з термальною водою, температурою +28+33 градуси, та десь з півтора десятками різного виду саун. Вхід до саун, виключно в тому в чому мама народила і ніяк інакше. Люблю я такі заклади - і себе покажеш і на інших подивишся)))))). Відстань від відкритого термального басейну, до найближчої гірськолижної траси не більше 20 метрів)))))  таким чином виправдовуючи девіз курорту -  " Із трас у терми".

А для того, щоби гості закладу не скучали, кожні 30 хвилин, починаючи з 14-ї години в різних саунах термального комплексу адміністрація проводить різні процедури паріння в саунах. Так наприклад я і Трагло попали в фінській сауні на процедуру паріння, суть якої заключалася в тому, що спочатку нам  кожному видали піалочку меду з мятою, сказали що цією сумішшю потрібно натерти все тіло окрім обличчя. Ми все зробили як нам і сказали. В цій процедурі, мед зволожує та оберігає шкіру, а м'ята охолоджує тіло та звільняє дихальні шляхи. Після того як всі намастилися, парильник 15 хвилин парив всіх присутніх у сауні. Досить цікавий ефект ми відчули. Температура у сауні була досить високою, біля 100 градусів, але завдяки м'яті на тілі, складалося враження, що тіло обкладене льодом. Досить незвично та приємно.

В моєму особистому рейтингу терм  Римські терми у Бад Клянкірххаймі  впевнено  посіли лідируючу позицію. Хоча сім'ям з дітками тут буде скучновато. якоїсь окремої дитячої зони з хоча би маленькими горочками виявлено не було. 

                                                     А для дорослих тут справжній Рай.

 Олі, Трагло та Експі висловили велике бажання відвідати БКК (Бад Кляйнкірххайм) в розпал гірськолижного сезону, та поєднати катання на лижах з термами. Прекрасна ідея - на мою думку!

06.11.2012 Вівторок. Нарешті пройшли снігопади, прогноз погоди прекрасний, про що нам нагадала наша Ліззі в ранковому е-мейлі на мою пошту. Ну як вам турбота про гостей!!!! 

В цей день нарешті можна було поганяти, хоча верх льодовика було зачинено через сильний вітер. Температура повітря -10  та досить-таки, не слабенький вітер. Але було отримано море задоволення від каталки, навіть не зважаючи на мої чотири падіння за день. Але хто не падає той не вчиться. Все таки другий катальний день сезону йде розкатка, в школі ми робимо досить складні для сприйняття нормальною людиною вправи.

 Хочу сказати в двох словах про школу. У всіх школяриків горіли очі, - ну коли, ну коли вже ми накатаємося, всі школярі були схожі на собак, які так і хочуть зірватися з цепу.

І лише Гжегош і Макс нам пояснювали, школа це місце, де акцент робиться не на кількість поворотів, а на якість поворотів. В цей день, в кінці шкільних занять, які тривали протягом 5 годин, з лише 15 хвилинною перервою на попити води і пі-пі, особисто у мене втома була такою, що не те щоби ходити, а й говорити було в падло.... Все таки високогір'я просто так на початку сезону не проходить.

Повернувшись ввечері в апартаменти ми помітили, що десь за годину до нашого повернення приходила Ліззі, та розтопила пічечку, для того, щоби  повернувшись з катання в горах, ми змогли відчути тепло домашнього вогнища. + 100 000 балів!!!!!

Вечір коротали за переглядом фільмів, дегустацією благородних напоїв,

а я ще ходив на вечірній відеоаналіз школи Актів-Спорт.

07.11.2012 Середа

Прекрасний сонячний, але вітряний день, вільне катання та шкільні заняття лише до обіду,

а потім через сильний вітер закривають всі підйомники, і ми, спочатку поринули в обійми апре-скі,

 а десь о 15-їй годині поїхали в сусіднє містечко Оберферлах з метою попаритися в місцевій публічній баньці

                                        Центральна частина містечка Оberverllach

Банька виявилася виключно для місцевих, денний квиток коштує 12 Євро для дорослої особи, а річний - 100 Евро )))))) В комплексі є басейн 25 метрів, та 4 маленьких сауни - фінська, парна, трав'яна, та інфрачервона, а також 2 кімнати тишини і чудовий барчунчик з приємними цінами на їжу та напої. Комплекс саун розділено на чоловічу та жіночу зони. Більше 2-х годин, мої колеги в оточені австрійських дідусів не витримали, та й справді 15 чоловік в зоні саун, це вже забагато для даного закладу. Я один парився з 9-ма місцевими дідусями в фінській сауні. Ще було щось дуже схоже на Angry Birds)))) А ще, в цьому закладі, нас розважили плакати в кімнаті тишини з оголеними жінками на фоні гарних пейзажів. Лежиш собі після сауни, розпарений, відпочиваєш і фантазуєш поглядаючи на плакати на проти)))) Просто пєсня)))))

08.11.2012 Четвер

День коли зійшлося все. Погода - сонечко та абсолютний штиль, легкий морозець, відкрито 31 км трасс. В німецкій мові є вираз, який на мою думку ідеально характеризує такий день "Traumhafte Schitag" - дослівно - лижний день мрії (день на лижах про який мріяли).Ще піднімаючись в підйомнику я почав фотографувати просто нереальні пейзажі.

Олі, Трагло та Експі негайно вирушили літати по трасам, а я спочатку на фотосесію - а потім зі школяриками, працювати над якістю своїх поворотів.

Це був просто ідеальний день. Власне заради таких днів і організовуються всі поїздки - і велика рідкість, коли в поїздці всі дні такими і бувають. В даній поїздці - цей день, це був справжнісінький десерт - така собі цукерка, бонус від природи, за 1,5 дні закритих підйомників. Ну і не тяжко буде здогадатися, що вже о 15-їй годині всі вже були укатані в хлам. По обіді і я завершив свої заняття в гірськолижній школі, та поїхав у вільне катання  з метою побачити краєвиди та по фотографувати. Особливий слід в моїй свідомості залишив момент підняття на вершину льодовика Мьолльталь на висоту 3150 метрів над рівнем моря звідки відкривається просто нереальна панорама на сотні кілометрів на північному-сході на весь Зальцбургланд,

а на південному-заході на Східний Тіроль та Карінтію.

В такі моменти мене завжди відвідують змішані почуття: з однієї сторони я отримую величезне моральне задоволення - оскільки саме заради таких місць, панорам та моментів і організовується такого роду відпочинок, а з іншого боку я себе відчуваю просто якимось мікробом, піщинкою на фоні величі природи, яка вже існує та й  буде існувати мільйони років.

Вид на гору Гроссгрльокнер 3798м -найвища точка Австрії.

вершина льодовика Мьолльталь

День закінчили прекрасною вечерею та десертиком від нашої Фрау Ліззі, яка нам в останній вечір нашого перебування в її апартаментах спекла бісквітний тортик з яблучною начинкою з кремом та корицею))))))))))))))

 09.11.2012. П'ятниця.

Дорога додому пройшла швидко, та практично по плану. Чому практично по плану, та тому що Доротка (навігатор в нашому авто) скористалася тим, що о 5-їй ранку я ще не проснувся на 100% і повела нас не по автобанам (трішки дальше по відстані але швидше), а по національним дорогам (Bundesweg). Зате ми помилувалися автентичними австрійськими селами, вмінням австріяк прокладати національні дороги в середині житлових будинків, процесом ранкового збору молока у селян - таких картин з автобану не побачиш)))))

Короткий шопінг у Відні на годинку, перекус Віденськими шніцелями, яких в порцію чомусь кладуть 3 штуки)))))))) і як цим австрійцям вдається добиватися рентабельності в бізнесі - наші ресторатори так і не розуміють, і не можуть і не хочуть розуміти. Швидкий транзит через Чехію і о 14-ій годині ми вже як вдома - в Польщі. В Польщі все по - старому, на Шльонську (Сілезія) продовжують ремонтувати дороги та будувати нові автобани, так як і раніше в повітрі постійно стоїть запах вугілля. Доротка певно хотіла, щоби ми довше побули разом тому з автобана звела нас на другорядні польські дороги, що проходять через міста та села, тому до аеропорту ми їхали не годину а дві, благо у Олі в машині грала весела мелодія з фільму "Поліцейська академія" (момент, коли курсанти попали в бар "Голубая Устрица"), а ми так фантазували під ці ноти та звуки, що животи зо сміху боліли.

Ось і стоянка  Міжнородного Аеропорту Катовіце. Все - рукостискання, обнімашки, зажимони - далі, я і Експі - на літаку до Києва, а Олі та Трагло на авто у Володимир -  Волинський та Костопіль.

Ну вот и все , надо спешить туда,

Где завтра ждут новые города.

Надо спешить, чтобы однажды

Снова вернуться сюда.

Карінтія залишила в моєму серці свій слід, як місце, куди я обов'язково ще повернуся.

Льодовик Мьолльталь (71 км підготовлених трас) - прекрасне місце для катання, з дуже цікавим рельєфом, на ньому є все, і місце для спортивного катання і місце для фрірайду і зони катання для початківців. Я би хотів приїхати в Карінтію десь на початку березня, щоби разом з Мьольталем прокатати ще й сусідні області Ankogel та Ost Tirol (Східний Тіроль)- тим більше, що скі-пас дозволяє це робити.

А гостинність Фрау Ліззі - це щось, низький їй уклін, респект та уважуха. Це еталон ідеальної господарки апартаментів. У Флаттах можна приїжджати лише за ради того, щоби пожити та поспілкуватись з Ліззі. Це просто фантастична господиня.

Осіннє катання  - досить приємна штука, особливо на фоні загальнонаціонального сніготоксикозу. Всім уже дуже і дуже свербить, а ти вже покатався - А й МОЛОДЕЦЬ!

Єдине, тут важливу роль відіграє погодній фактор. Хоча, як ми знаємо - "у природы нет плохой погоды".

З повагою,

Ваш спецкор з альпійських схилів –

ПСІХІ ))))

  Більше фото можна побачити по лінку