Спека на снігу (Ski Amade 2013)

Всім привіт!

Ось і відбулася довгоочікувана, сувора, суто чоловіча поїздка, в самісіньке серце Австрії - гірськолижний регіон " Ski Amade".

Дати 22 лютого -01 березня 2013.
Місце проживання: Радштадт, апартаменти "Neumayer".

Місця, яких торкався кант нашого снігоковзаючого спорядження:
24 лютого - Райтеральм, Хохвурцен.
25 лютого - Шладмінг (Планай), Хаузер Кайблінг.
26 лютого - Радштат-Альтенмаркт, Цаухензее
27 лютого - Обертауерн
28 лютого - Флахау-Ваграйн.

Учасники поїздки - 6 молодих людей, охочих та голодних до катання:

Олі

Трагло

Експі

 Два поляка - Болєк & Льолєк))))))
Болєк

Льолєк

 Чому поляки, оскільки саме ці двоє молодикі, приземлившись в аеропорту Катовіце, в подальшому пересувалися по Європі на прокатному авто з польскими номерами. І всі люди, з якими ми спілкувались, вважали їх нашими друзями з Польщі - ми їх також вважали такими та назвали - "наші польскі друзі")))))

Ну і Псіхі (він же жовта курточка на трасі, яку краще тримати в полі зору, якщо не хочеш сам паритися з картами трас), він же головний ідеолог, організатор, фінансист, gps навігатор, він же головний по зв'язкам з громадкістю на території Австрії та інших Альпійських країн.

Дорога:
Переліт Київ-Катовіце-Київ - дай Боже здоров'я Візейру, та довгих років життя при низьких цінах на перельот. Далі  на двох авто 750 км до Радштата (близько 7 годин їзди).
Дорога вперед запам'яталася потужними снігопадами в Польщі та Чехії. І якщо польські дорожні служби відпрацювали на 5 балів, все було  гарно почищено, то чехи, очевидно, що зовсім недавно зустрічалися зі своїми українськими колегами, щодо обміну досвідом по догляду за дорогами взимку. І скоріше за все, прийняли рекомендацію місцевих метеослужб, та поліціїї з проханням по можливості утриматися від виїзду на дорогу в такий лихий та сніжний день)))
Та й зайняли позицію своїх українських колег - а для чого чистити, весною всерівно, сніг розтане сам по собі.
Автобан в Чехії, між містами Оломоуц та Брно

Катальна частина поїздки

 Мною не випадково був обраний в якості місця проживання Радштадт. Це місце знаходиться в самому центрі лижного регіону Скі-Амаде, і, окрім власної прекрасної домашньої гори, зовсім поруч від Радштату, в радіусі 15 км, знаходяться практично всі курорти Скі Амаде та Обертауерн. Вважаю Радштат практично ідеальним місцем, для лижників, які планують відвідати кілька лижних куроротів протягом відпустки. Та й ціни на проживання в Радштаті приємно радують.

Маючи в своєму розпоряджені 5 катальних днів, та скіпас Zalzburger Super Ski Card, котрий покриває 2300 км трасс - весь Зальцбургланд та все Скі Амаде, включаючи 4 гори Шладмінга, які територіально знаходяться в Штірії, було вирішено познайомити друзів з перлинами Скі- Амаде - Шладмінг, Флахау, Цауханзее, а також з Обертауерном.

 День перший катальний - Райтеральм - Хохвурцен.

Райтеральм та Хохвурцен  є частиною Шладмінгських гойдалок, до складу яких входить ще й Планай та Хаузер Кайблінг. Ці чотири гори зв'язані між собою єдиною системою підйомників.

Напередодні всю ніч йшов сніг, тому, відратрачені траси вже до одинадцятої години ранку перетворилися в поля для заняття могулом, а з одинадцятої години сніг пішов знову, причому з кожною годиною він ставав все сильнішим та сильнішим.

Як на  мене, Райтеральм - прекрасна гора, з дуже цікавим рельєфом. Вважаю траси Райтеральма найскладнішими серед 4 гір Шладмінга. Не з проста там знаходиться тренувальна база австрійської збірної. На Райтеральмі переважають червоні траси. Є й кілька чорних.

                                                  Вид з Райтеральму на масив Дахштайн.

                                                                                   Райтеральм

Ближче до обіду ми переїхали на Хохвурцен, де й продовжили наш день. На Хохвурцені, переважають в основному червоні траси, а в нижній частині гори, ближче до плато Руурмос сині. Особисто  мені дуже подобаються червоні траси №33, 32,31 41. Довгі, широкі з постійним правильним нахилом, та поворотами. Щоправда в цей день нам не вдалося на повну політати цими трасами. Велика кількість людей (неділя) та постійно падаючий сніг внесли свої корективи. Але як на перший день, було досить пристойно. 
День другий катальний - Планай, Хаузер Кайблінг
Напередодні, практично всю ніч йшов сніг. Але зранку нас розбудили яскраві промінчики сонця. Цього дня я чекав з нетерпінням. Планай - моя улюблена гора. Її траси, аура, надають мені особливої енергії.

Планай нас зустрів ідеальною погодою - сонечком, легким морозцем до -5, та ідеально відратраченими трасами.

Привіт Планай!

Розігрівшись на 5 трасі, ми  зробили ідеальний спуск по абсолютно пустій 12-їй трасі - це було щось. Потім переїхали на трасу №3, де ще вісім днів тому вирували пристрасті чемпіонату світу з гірських лиж, та спустилися в Шладмінг. Я ще раз оцінив досить не простий мікрорельєф траси в середній частині, та доволій крутий фінішний спад в Шладмінг. Ця траса дуже не проста та  цікава. Піднявшись знову на вершину Планай, ми пройшли по трасі №1, де всі позмагалися на швидкість з системою заміру швидкості - максимальна швидкість була показана на рівні 71 км.

Далі, пройшли траси №9 і 6 , та й перебрались в Хаузер Кайблінг. 

Хаузер Кайблінг поруч з верхньою станцією Quttralpina:

 Ще одна дуже класна гора, де переважають червоно-сині траси, розбвалені двома чорними. Щоправда вже наближалася обідня пора, і більшість трас вже була добряче розбита. Все-таки сніг напередодні зробив свою справу, і як би прекрасно не готували траси в даному регіоні, лижники та бордери досить швидко зробили  траси могульними.

Вид з Хаузер Кайблінг, на масив Дахштайн.

Вид з вершини Хаузер Кайблінг на Енсталь

Вид з Хаузер Кайблінг на Планай

 Ми спокійно докатували свій другий лижний день. Біля нижньої станції підйомника Hoffi Express 1, нами було помічено IGLOO (бар зроблений з льоду).

Потихеньку під'їхали до   IGLOO

та зкоштували по шклянці міцного, гарячого..... хто чого)))))

В цей день з нами сталася одна цікава історія. Один з учасників нашої групи, початківець, в другій половині дня обкатував синеньку трасу № 3 на Хаузер Кайблінгу. Ми домовилися всі зустрітися на верхній станції підйомника Quattralpina. 15:30, на  Quattralpina зібралися всі, окрім, нашого початківця. 15:40 - дзвінок - Ти де? - піднімаюсь на підйомнику на вершину, до вежі. - Ок, чекаємо!

 15:55 - Дзвінок - Ти де? - Я стою на червоній трасі 2 A.

І тут я починаю розуміти, що якщо ми й далі будемо чекати нашого початківця, то не встигнемо повернутися на Планай, до парковки наших автівок. Домовляємся про зустріч з початківцем на нижній станції в Хаузер Кайблінгу. А самі робимо спробу, перебратися на Планай. Спускаючись по трасі № 6a, мене вже в той момент насторожило те, що нікого окрім нас на цій трасі немає. Ми під'їхали до нижньої станції підйомника на Планай і побачили таку картину))))))))

 Все - ми в долині між Хаузер Кайблінгом та Планаєм, підйомники о 16-ій годині припинили свою роботу)))))))) Навкруги мальовничий ліс, свіже повітря, море снігу, ми, та працівники пійомників, які й допомогли нам - замовити таксі))))))))) Для нас це новий досвід, та й таксі було прекрасним. Спуск на нижню станцію Хаузер Кайблінга з подальшим переїздом в Шладмінг коштував нам 50 Євро на 6 осіб. Зважаючи на тривалість поїздки, близько 20 хв, та новенький повнопривідний VW T6, вважаю це нормальною платою за здобутий досвід)))))))

День третій - катальний - Радштат-Альтенмаркт-Цауханзее
Під час спілкування з господаркою апартаментів, Фрау Анні, якій близько 70 років, і яка по сьогоднішній день катається на гірських лижах, я почув рекомендацію щодо місцевої гори в Радштаті. Фрау Анні відзивалася виключно позитивно про домашню гору, акцентувала увагу на прекрасній підготовці трас, та відносно невеликій кількості людей на горі.
Цей день був самим сніжним за нашу поїздку. Сніг почався вночі і йшов весь день, вечір та ніч. По прогнозам, за добу випало 18-20 см свіжого сніжку. На цей день, в нас був запланований візит в Цауханзее. Але зважаючи на погодні умови, ми вирішили почати день на місцевій горі,  яка сполучає Радштат та Альтенмаркт.
 О 8:30 ми вже піднімалися в кабінці на гору, ми були першими, хто різав свіжий вельвет, часто йшли одразу за ратраком. Це було щось!!!!! - як по маслу. До 10 ранку людей практично не було, а о 10-їй на схили висипалися численні гірськолижні школи з Радштату та Альтенмаркту. Стало досить людно - але ж ми були перші, ми в цей день з'їли практично весь вельвет на трасах. Всі відмічали незвично комфортну, затишну, домашню атмосферу на горі. Прекрасне місце - особливо для сімей з маленькими дітьми.
 О 11-й годині, ми спустилися в Альтенмаркт, сіли на скі-бус, та вже через 15 хвилин вітаємося з Цауханзее.
Цауханзее, це батьківщина відомого австрійського гірськолижника - Міхаеля Вальхофера, місце де проводиться щороку етап Кубку Світу у жінок зі швидкісного спуску та супергіганту. Однією з цілей візиту в Цауханзее, була червона траса №5 та 5а, на якій власне і проходять змагання у жінок.

І ось ми на верхній станції Gamskogel

Щоправда погодні умови, часто практично нульова видимість, та сильній сніг не сприяли швидкому проходженню траси. Але побачене мною заставляє зняти капелюх перед дівчатами, які на швидкості 100 км мчать цією досить не простою, і дуже мальовничою трасою.
В Цауханзее переважають в основному червоні траси. Я би рекомендував цей курорт для добре підготовлених лижників, для них там буде справжній Рай. 

День закінчили візитом в Терме Амаде в Альтенмаркті. Як завжди - було пройдено сеанс паріння в Bergkristallsauna, на цей раз ведучою була Штефі - як давала такого жару, що вуха скручувалися в трубочку. А також відвідали сеанси паріння з натираннями сіллю та медом. Одним словом - і м'язи розслабили, і отримали ніжну та шовковисту шкіру))))))

День четвертий катальний - Обертауерн !!!! Ganz Oben!!!!
Власне  заради таких днів треба жити.
Напередодні сніг йшов цілу добу. Прогноз погоди обіцяв прояснення лише у другій половині дня. Але в цей раз, моє передчуття мене не підвело. О 8-їй ранку ми сіли в Радштаті на перший же скі-бус до Обертауерна, і  о 8:20  - Servus, Obertauern!!!!!!!!
Перше, що спало на думку - стільки снігу я ще ніде не бачив. Адже не з проста один з девізів курорту "Wo der Schee zu Hause ist" - "Де сніг - як вдома. Загальний рівень снігу в місті Обертауерн 200 см, в горах 250 см. Як на мене, його було ще більше))))

Знизу було хмарно, але піднявшись спочатку на Grunwaldkopfbahn, а потім на Panoramabanh нам відкрилася просто фантастична картина - гори, сонце, море, .....ні, ні не море -  а океан білого пухнастого снігу, ідеально відратрачені траси..... і практично нікого окрім нас 

В цей момент всі ми були схожі на надзвичайно зголоднілих до вельвету псів, які буквально зірвалися з ціпу, щоби вгризти свій шматок, такого довгоочікуваного, розкішного делікатесу - як ранковий, ніким не займаний вельвет.
В один з моментів, Експі промовив - кращого ранку в мене ще не було!!!!
Швидкості зростали з кожною секундою.
Та незабаром прийшла розплата у вигляді падіння на досить високій швидкості на чорній трасі №10B, одразу трьох учасників нашої команди, в одному й тому ж самому місці!!!
В такі моменти, починаєш цінити ті елементи захисту, які є на тобі, а Слава Богу, всі носять і захист спини і шоломи, і вірно налаштовані кріплення лиж, які в потрібний момент спрацювали та відщебнулися.

В цей момент, я згадав слова Макса Бульдозера - "а сейчас мы сделаем то, ЧТО НИКОГДА НЕЛЬЗЯ ДЕЛАТЬ НА ТРАССАХ!!!! - ПОПРОБУЕМ РАЗОГНАТЬСЯ)))) Та Юрека, який в своїх порадах казав - НІКОЛИ НЕ ПРОХОДЬТЕ НА ВИСОКИХ ШВИДКОСТЯХ ТРАСИ, НА ЯКИХ ВИ НІКОЛИ НЕ БУЛИ!!!!!!
Але, дякуючи Богу, та Фортуні - всі залишилися неушкодженими. 

В Обертауерні, ми пройшли кільце Tauernrunde по червоному колу. З заїздами в окремі віддалені райони Обера, такі як чорний спуск з Gamsleitenspitz, який є свого роду візитною карткою Обертауерна. Власне, їдучи в Обер, я не планував здійснювати цей спуск, я багато про нього читав, та бачив фото цієї траси, знав, що траса практично не ратрачится, так і є насправді.

Але під'їхавши до підніжжя  Gamsleitenspitz, я відчув неймовірний прилив енергії, я зрозумів в той момент, що готовий до спуску з Гамсляйтеншпітц, не зважаючи на досить сильне падіння годину тому. Компанію мені склав мій Кум, він же Болєк. 

На підйомнику на  Gamsleitenspitz

Вид з верхньої станції  Gamsleitenspitz

І ось ми на вершині, на трасі, горби по коліна, і вище, але сніг досить м'який, практично пухляк, я на своїх гігантках RC4 та кум на сноуборді. Початкове хвилювання, я відчуваю, як краплина поту стікає по моїй спині, дивлюсь як починють з'їждати інші лижники, лювлю хвилю, ритм і вперед. Траса закінчується викатом, який ми з кумом пролетіли під вигуки - Так!!!! Ми це зробили!!!!

Також хочу відмітити в Обертауерні, дуже класний участок траси, а це траса №16А, де можливо проїхати на швидкість.Це відокремлене від загальної траси місце, де кожен бажаючий може пограти в гру "літаючий лом".  Він реально довгий, та крутий, я порівнюю цей участок з аналогічними участками в Шладмінгу. І, якщо в Шладмінгу максимально вдалося розвинути швидкість 73 км/ год, то в Обері, я поставив власний рекорд швидкості 86,3 км/год.  - тут я вже проявляю до читача елементи власного вихваляння. Нехай мене пробачить мій читач, але якщо сам себе не похвалиш, то ніхто тебе й не похвалить)))))))
Щоправда, мої лижі цьому дуже сприяють, гігантка Fischer RC4 в цьому плані дуже правильна лижа. Дякую, за свого часу правильний вибір Максу Бульдозеру (Activ Sport) та Олені Тютюник (Fischer Ukraine).
Взагалі Обертауерн справив досить приємне враження. Досить живий, та багатолюдний курорт, я би його назвав тусовочним. Недарма він славиться своїм Апре-Скі. Також в Обертауерні є прекрасні можливості для заняття фрі-райдом. Але раджу заїжджати в це місце виключно в правильну, сонячну погоду. Оскільки курорт знаходиться на висоті 1700-2500 метрів, і в сніжну та вітряну погоду це місце можна й проклянути, а от в гарний день Обертауерн подарує справжє розкішне, королівське катання!!!!!

День п'ятий катальний - Snow Space Flachau -Wagrain

На десерт, ми залишили собі гірськолижний регіон Флахау-Ваграйн.  Цей регіон вважається одним з найкращих в Зальцбургланді. Флахау - є батьківщиною легендарного австрійського гірськолижника Германа Маєра "Гермінатора" -  одного з найвідоміших та найтитулованіших гірськолижників планети. Вже за життя Гермінатору поставили пам'ятник у Флахау, він стоїть біля нижньої станції підйомника Achter Jet.

Також, вже 20 років поспіль, у Флахау проходить гірськолижний слаломний етап Кубку Світу у жінок. Гонки проводяться на трасі №1. Спортсменка, яка виграє слалом у Флахау, отримує почесне звання "Королева Зальцбургланду".
Географічно, Флахау розташований на автобані А 10, та є практично найближчим до Зальцбурга великим гірськолижним регіоном. Ми неодноразово чули від господарів наших апартаментів коментар - zu viel Leute in Flachau - забагато людей у Флахау. Та й справді, на вихідні, там, скоріше всього, збирається велика кількість охочих до катання, але ми були у Флахау в четвер - так, народу було чимало, але критичною, таку людську масу я не можу назвати.
У Флахау переважають в основному червоні траси, як на мене, профіль трас Флахау більше синій ніж червоний. У верхній частині Флахау, що знаходиться вище зони лісу, широченні поля для карвінгу.

В середній та нижній частині Флахау маємо широкі лісові траси - автобани. З вершини Grissenkareck до Флахау веде 4 долинних спуски, кожен з яких близько 4 км довжиною. 

По іншу сторону від Флахау, з верхніх станцій підйомників, йдут червоні траси в сторону містечка Ваграйн. Одна з цих трас, траса №33, зветься "Flying Mozart" - "Літаючий Моцарт", та є однією з найпопулярніших та найвідоміших трас у всьому Скі Амаде.

Її довжина близько 3,5 кілометрів. В той день ми себе тричі відчули "Літаючими Моцартами" - справді розкішна, спортивна траса.

"Flying Mozart"

Також дуже сподобався інший червоний спуск в Ваграйн по червоній трасі №31. Я би його охарактеризував більше як червоно-чорний. Взагалі, дуже приємно вразив рівень катання лижників на трасах Ваграйна, він не просто високий, він дуже високий. Та й людей на стороні Ваграйна на порядок менше ніж у Флахау. 

Ще один цікавий факт. Траси у Ваграйні розташовані на двох горах - Grissenkareck, зона катання спільна з Флахау, та Grafenberg, гора, що знаходиться на протилежній стороні долини Ваграйну.

Так ось, починаючи з сезону 2013/2014 ці дві гори буде з'єднано новим підйомником "G-Link".

Таким чином, в єдину систему підйомників буде з'єднано Флахау, Ваграйн та Альпендорф, а це вже понад 150 км трас не знімаючи лиж. 

А ще в середній частині траси  "Flying Mozart" - "Літаючий Моцарт" розташовується чудова ресторація, з класною кухнею, де подають неперевершений Шварцвальдський торт з вишневим варенням та полуничкою))))

 А в середині цієї ресторації є незвична чоловіча кімната, куди частина гостей ресторації приходить як на екскурсію, себе показати, та й дівчаток здивувати)))))))

Взагалі, Snow Space Flachau - Wagrain залишив виключно приємні враження від катання. Я довго шукав порівняння даному регіону, та ось, відкривши в черговий раз карту трас, мені все стало зроуміло - Kronplatz - якщо не близнюки, то, як мінімум, рідні брати. Дуже схожий рельєф трас, сучасна система підйомників, така ж велика кількість спусків в долину, також, з вершини траси розбігаються в різні сторони, така ж легка та приємна атмосфера.

Ось і все, наша поїздка підійшла до закінчення. Єдиним жирним мінусом в цій поїздці було те, що 5 днів вкрай мало для такого регіону як Скі Амаде, хоча би 10 днів, як для початку.

Але я точно знаю, що ми ще повернемось у Скі Амаде.

До скорої зустрічі!